Максим Балаклицький. Медіатизація протестантизму в Україні 1991–2010 років

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
202 переглядів

Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2011.

Протестантська релігійна журналістика повсякчасно присутня в нашому житті, але здебільшого залишається замовчуваним чи радше іґнорованим явищем. Монографія Максима Балаклицького – одна з перших вітчизняних спроб масштабно його дослідити. Якщо той факт, що автор сам працює в релігійних ЗМІ однієї з протестантських конфесій, в когось із читачів «Критики» викликатиме побоювання щодо заанґажованости й упереджености дослідника, варто пригадати його статтю «Пастирі слів» у ч. 9–10 за 2010 рік – звісно, авторська позиція є скрізь помітною, але на методологічні засади радикального впливу не має.

У «Медіятизації протестантизму» висвітлено генезу сучасних протестантських ЗМІ України (йдеться переважно про друковані та інтернет-ЗМІ) від самвидаву радянських часів. Як зазначає Балаклицький, закінчення самвидавної епохи спонукало протестантів переглянути сприйняття масової комунікації; ці зміни тривають і досі, релігійні громади повільно, консервативно призвичаюються до особливостей функціонування ЗМІ у відкритому просторі (може, в оцьому повільному переході від «підпільно-антирадянських» комунікацій полягає й причина збереження порівняно цілісного пострадянського інформаційного простору протестантів як у змісті видань, так і в їхній переважно російській мові?).

Виглядає, що саме тут – один із головних проблемних вузлів сучасної протестантської журналістики: чи приймати професійні стандарти «світських» медій? Чи не призведуть ці стандарти до проникнення в середовище вірян споживацьких цінностей? Отже, автор діягностує ситуацію невизначености у протестантських медіях України: вони перебувають у пошуку найкращої моделі побудови, між типами масових комерційних ЗМІ, спеціялізованих видань і «внутрішніх бюлетенів» громад. Багато хто з протестантів і взагалі не бачить особливої потреби в розбудові систем масової комунікації, вважаючи, що їхнім переконанням та ідеології більше відповідає міжособистісне спілкування. Поза тим інтерес до журналістики серед протестантів зростає, поступово з’являється більше видань, які прагнуть (автор підтверджує це власними опитуваннями) підвищити свої професійні стандарти, зокрема й у сфері свободи слова.

Досліджено в монографії питання взаємодії протестантської журналістики з авдиторією, яка має інші релігійні переконання, тобто з більшістю потенційної авдиторії України – православних, греко-католиків, атеїстів тощо. Як відомо, в суспільстві поширені уявлення про періодику протестантів як надміру активний і нав’язливий елемент їхньої проповіді. Балаклицький засвідчує: протестанти усвідомлюють низький «аґітаційний» потенціял таких ЗМІ. Їхній риторичній активності, схоже, чи не найбільше сприяє потреба боротися з упередженнями громадської думки та з неетичними випадами «світських ЗМІ» – іще одне часто іґнороване питання української медійної етики.

Потреба уважнішого і терпимішого ставлення одне до одного людей із різними переконаннями – непроговорений, проте незаперечний висновок книжки. Поширене, але малоосмислене явище протестантських медій є непоганим простором для взаємного вивчання. Якщо, звісно, дослідницьке починання Балаклицького буде продовжене в різних проблемних вимірах і в різній критичній оптиці.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Твердження, що в модерному світі «релігія стала приватною», вказує на звільнення секулярних сфер...

Розділи рецензій