Роберт Остин, Інта Брикше, Боріс Дубін, Вікен Четерян, Марта Дичок, Тамара Берекашвілі, Маша Ліпман. Media, Democracy and Freedom: The Post-Communist Experience

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
892 переглядів

Bern: Peter Lang, 2009.

Збірка статтей за редакції Марти Дичок і Оксани Ґаман-Ґолутвіної є, здається, першим оглядом еволюції способу функціювання та суспільної ролі мас-медій у різних посткомуністичних країнах. Автори зосереджуються на ролі медій і медійників у процесі посткомуністичної політичної та економічної трансформації, торкаючися різних аспектів їхнього функціювання: зміни форм власности й механізмів господарювання, стосунків із владою та сприйняття серед авдиторії, суспільної (без)відповідальности та (браку) професійної солідарности журналістів тощо. Майже всі тексти присвячено країнам колишнього СРСР, та й одинокий виняток – стаття Роберта Остина про Албанію – малює картину намагань політиків так чи інак контролювати медії, не надто відмінну від того, що зацікавлений медійною проблематикою український читач знає з вітчизняного досвіду. Більше відрізняється оповідь Інти Брикше про Латвію, головно через зосередження на проблемах поєднання свободи медій із їхньою суспільною відповідальністю, до усвідомлення важливости якого ми ще мусимо дорости.

Кілька статтей вирізняються тим, що стосуються не тільки медій, або навіть зовсім не медій, як-от насичений результатами соціологічних досліджень текст Боріса Дубіна про російське ставлення до інших країн та пошук «особливого шляху». Описані в різних статтях історії досить подібні між собою й до нашої, хоч більшість із них присвячено лише одній країні, тож порівняння подібностей і відмінностей та їх зумовлености особливостями політичних режимів чи економічних ситуацій у книжці, на жаль, майже немає. Єдину спробу такого порівняння зробив Вікен Четерян, аналізуючи роль медій у «кольорових революціях» та подальшій еволюції сербського, грузинського, українського й киргизького суспільств. На жаль, розширення масштабів дослідження обернулося неувагою до специфіки порівнюваних країн. Вказуючи пореволюційну втрату критичного запалу журналістів та переважне продовження за нових режимів старого типу стосунків медій і влади, Четерян не говорить про важливу відмінність між, скажімо, посиленням урядового контролю над медіями в Грузії та радикальною опозиційністю частини українських медій до режиму Ющенка, що за умов реального (хоч і неефективного) поділу влади мусив ту опозиційність терпіти.

Ще однією прикрою для українського читача рисою книжки є відсутність повноцінної статті про нашу країну: якщо Білорусі присвячено аж два тексти, то про Україну йдеться лише в одній секції огляду Марти Дичок, де авторка радше ставить питання, ніж відповідає на них. Проте українським журналістам, науковцям та іншим зацікавленим читачам варто познайомитися з аналізом ситуації в інших країнах, доля яких склалася інакше, ніж – поки що – наша. Особливо цікавими є тексти про ті країни, шлях яких ми могли б чи ще можемо повторити. Вже згадувана стаття про Латвію привертає увагу до проблем, із якими ми могли зіткнутися, якби 1991-го чи 2004-го безповоротно вибрали демократію – чи зіткнемося, коли (після Януковича?) таки виберемо. Стаття Тамари Берекашвілі про Грузію розповідає про ситуацію, в якій українські медії могли б опинитися, якби – як багато хто бажав – Ющенко був рішучішим, зокрема й до чорнителів-журналістів з усяких там «Сегодня». Нарешті, розповідь Маші Ліпман про путінську Росію показує перспективу, до якої Україна прямує під проводом Януковича: індустріяльно медії розвиваються, а інституційно занепадають, грошей у власників і навіть журналістів стає більше, а відповідальности й сумлінности – менше. Власне, обидва процеси в Україні відбуваються вже тривалий час, на що мають звернути увагу дослідники не тільки «постпомаранчевого» обмеження свободи медій, а й «помарачевої» (недо)свободи.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
・ Вересень 2016
Чергове число бюлетеня «Russie.Nei.Visions», що його публікує Французький інститут міжнародних...

Розділи рецензій