Еріх Фромм. Мати чи бути?

Вересень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1644 переглядів

Київ: Український письменник, 2010.

Завдяки перекладачам Ользі Михайловій та Андрієві Буряку українським читачам нарешті стала доступною підсумкова праця видатного філософа і соціолога, засновника неофройдизму та фройдомарксизму Ериха Фрома.

Фром першим заговорив про «суспільство споживання», і досліджував його проблематику на глибинному рівні, на перетині різних наукових дисциплін: від морфології слова, несвідомого в людині – і до політичних ідеологій, ринку особистостей, незворотніх змін соціяльного характеру. Як психоаналітик він розумів, що спричинені технічним проґресом економічні кризи й екологічні катастрофи поглиблюються діями невротичних корпоративних лідерів, виснажених хронічною втомою й депресією. Він застерігав: інтенсивність внутрішнього життя людині не замінять жодні матеріяльні статки, високий соціяльний статус і влада. Одвічному людському прагненню володіти мислитель протиставляв високі цінності, основним принципом яких називав радість буття. В цьому Фромова концепція має багато спільного як із буддизмом, його неминучістю страждання і просвітлення, так і з метафізичним скептицизмом, релігійністю без віри в Бога. Фром не оминув дражливих тем в історії релігії та інституту Церкви, не приховуючи того, що вважає християнізацію Европи значною мірою містифікацією. Европейська історія, на його думку, – це безперервний ланцюг завоювань, насильства, пихи і здирства.

Нова наука про людину Фромового авторства на тлі нашого часу виглядає утопічною, як сама думка про те, що більшість людей спроможна відмовитися від будь-яких форм володіння, натомість оволодіти «мистецтвом бути». Якщо тут жодна світова релігія не стала для людей порятунком, якщо суспільства не еволюціонують, то взагалі виникають сумніви, чи таке можливо. Та понад усе Ерих Фром прагнув довести, що величезна кількість людей із покоління в покоління живе як робоча сила, що вони давно зреклися права на мислення, віддавши цю прероґативу колективу, до якого належать. Тому людське існування стало зниділим, замучені рутинною роботою батьки недодають багато чого важливого у вихованні своїх дітей, що недобре позначиться на їхньому розвитку. Та попри всі песимістичні прогнози, Фром таки зберіг щиру віру в те, що навіть серед вовків залишається шанс не стати вовком.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій