Михайло Ходоровський. Масонство і Україна (За матеріалами діяльності вільних мулярів XVIII ст.)

Серпень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
227 переглядів

Київ: Державний комітет архівів України, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, 2004.

Книжка відомого театрознавця, архівіста й фахівця музейної справи покликана реконструювати «цілісну картину масонського руху в Україні», тобто перших добровільних громадських організацій, незалежних (або опосередковано залежних) від офіційної влади, має три поверхи (розділи «Масонство XVIII ст. як релігійно-філософська течія та чинник політичного життя», «Розвиток масонського руху Галичини XVIII ст.» і «Поширення вільномулярства в інших реґіонах України. Масони-українці XVIII ст.»), льох (вступне слово) і горище (післямова зі списком джерел) – чим вище вгору, тим цікавіше.

Мова про другу половину XVIII століття і дійових осіб – найвідоміших із масонів-українців (Григір Орлик, Кирило Розумовський, Семен Гамалія, Петро Лодій, Іван Мартос та інші), ініціяцію яких автор пов’язує не так із західними впливами, як із місцевими реформами, що передбачали «співучасть українців у процесах, які мали міжнародний характер». Місця дії – Вишневець на Волині, де 1742 року було засновано першу ложу на території сучасної України, Заліщики, Самбір, Чуднове на Житомирщині, Полонне на Хмельниччині, Кременчук, де було три осередки, Львів, де їх було найбільше – аж 12. Джерельна база – спогади, слідчі справи тощо з фондів бібліотек і архівів Києва, Львова, Москви та Варшави.

Автор розповідає про становлення метафори «духовного будівництва» в суспільному русі, який в Україні з’явився вже в своєму реформаторському варіянті; розглядає в порівняльних таблицях хронологію діяльности українських лож, кількісний, фаховий та соціяльний склад їх членів.

Парадокс дослідження в тому, що масонство – це радше новий ракурс, за якого, власне, об’єктом вивчення стає історія України та формування українських державницьких ідей у світовому контексті. З нової точки відліку бачаться нові перспективи для об’єктивнішого розуміння діяльности мазепинців; палацового перевороту під орудою Василя Мировича; шведсько-російської війни; сприяння Берліна та Парижа становленню української державности; скасування інституту гетьманства; приєднання до масонського руху українського козацтва; підтримку української автономности російською опозицією тощо.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій