Юрій Андрухович, Андрій Бондар, Сергій Жадан. Маскульт. Есеї та поезії з нових книжок

Грудень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
47 переглядів

Київ: Критика, 2003.

Першим виданням, яке «Критика» випустила у світ на початку 2003 року, одразу по різдвяних святах, стала невеличка збірка нових есеїв і поезій Юрка Андруховича, Андрія Бондара та Сергія Жадана. Сорокавосьмисторінкова жовтогаряча книжечка незвичного майже квадратного формату, котру супроводив довершено-лапідарним переднім словом знаний польський критик Богдан Задура і вельми вигадливо здизайнував львівський мистецький дует Влодка Костирка та Юрка Банзая, власне, мала виконувати функцію такого собі буклета чи то «програмки» на однойменних поетичних концертах, що їх трійця поетів, підтримана Польським інститутом, часописом «Критика» і Громадським радіо, влаштувала в Києві та Харкові спільно з одним із найпопулярніших в артистичних колах Польщі джазовим тріо Олесь/Тшаска/Олесь. Утім, попри відверто бібліофільський наклад і концептуальне рішення видавців поширювати його лише на відповідних літературних акціях, не віддаючи до книгарень, збірка набула цілком самостійного значення, адже містить здебільшого ще не друковані або ж подані у нових версіях верлібри Андруховича («And the Third Angel Sounded», «California Dreaming», «Glory to the Camels», «Life is a Long Song», «Bombing New York City») та Бондаря («latynka», «слов’янські боги грають в доміно...», «чоловіки моєї країни...», «чайна», «інопланетяни – це душі померлих африканських дітей...», «вірш який ніколи не перекладуть іншими мовами»), що ввійдуть до їхніх наступних поетичних книжок, а також повний текст Жаданового вертепного лібрета «Мері Кристмас, Джизус Крайст», відомого за виставою харківського театру «Арабески». В коротких есеях, які відкривають кожен із трьох авторських розділів книжки, Андрухович, Бондар і Жадан намагаються витлумачити прикметні властивості чи то поетики, чи то «творчої особистости» своїх колеґ за цим дещо несподіваним для читацького загалу новопосталим об’єднанням. Однак уважне читання і «побратимських» дописів, і, головне, самих віршів переконливо доводить: попри відчутний і цілком усвідомлюваний самими поетами присмак пізнього американського аванґарду, маємо тут до діла не так з іще одним угрупованням на спільних естетичних засадах, не з черговою українською реінкарнацією «нью-йоркської школи» або нашим варіянтом «огаризму», як із груповою презентацією трьох суто індивідуальних і в суті речей вельми відмінних програм послідовно, але по-різному драматичної, персоналістської та мінімалістичної поезії, кожна з яких заповідається позначити напрямок, яким рухатиметься далі українська література.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
«Кур’єр Кривбасу» за січень–березень 2017 року розпочинається строкатим прозовим блоком. «...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Збірка поезії демонструє розмаїття граней лірики, за якими можна пізнавати сутність ліричного...

Розділи рецензій