P.-J. Stahl (Hetzel). Maroussia. Texte inédit de Marko Vovtchok

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
737 переглядів

Texte inédit de Marko Vovtchok et fac-similé de P. J. Stahl. Présentés par Iryna Dmytrychyn. Présence Ukrainienne.
Paris: L’Harmattan, 2008.

Французькі зв’язки Марка Вовчка, передусім її творчі та ділові контакти з паризьким видавцем Жулем Етцелем, чиїм автором і літературним представником у Росії вона була, – сюжет, який давно й міцно ввійшов не лише до наукової літератури, а й до популярного дискурсу (згадаймо бодай ґоворухінську екранізацію «Дітей капітана Ґранта»). Без нього важко уявити й узагальнювальні праці з історії українсько- та російсько-французьких літературних узаємин, і російські біографії іншого Етцелевого автора – Жуля Верна (в 1860–1870-ті роки письменниця була ексклюзивним перекладачем його творів російською мовою).

Тимчасом сюжет цей досі не вивчено як слід, а дотичні джерельні матеріяли не зібрано й не прокоментовано з бажаною повнотою. Вже після появи у 1960–1980-х роках класичних праць Євґенія Брандіса й Бориса Лобача-Жученка та чотиритомника епістолярної спадщини Марка Вовчка в петербурзькому архіві письменниці було виявлено невідомі раніше листи Етцеля до неї. Ще більше знахідок обіцяє звернення до паризького архіву Етцеля. Він дочекався нового дослідника – українського історика Ірини Дмитришин, яка мешкає в Парижі й 2006 року заявила про себе франкомовною біографією Пилипа Орлика, випущеною в тій-таки серії «Présence ukrainienne» видавництва «L’Harmattan». Об’єктом уваги дослідниці стала цього разу Етцелева переробка історичної повісти Марка Вовчка «Маруся» – твір, який після газетної публікації 1875–1876 років став класикою французької літератури для дітей і водночас емблематичною репрезентацією України у французькій масовій культурі XIX століття.

Авторство переробленої повісти Етцель, як відомо, приписав собі, скромно згадавши ім’я авторки ориґінального твору в підзаголовку («За переказом Марка Вовчка»). Це спонукало сучасників письменниці виступити в обороні її авторства, вважаючи це «справою літературної та міжнародної справедливости» (за висловом Івана Турґенєва в листі до Етцеля). Проте французький видавець чемно, але твердо наполягав на своєму, мотивуючи тим, що переробив повість докорінно й під час роботи над твором свідомо дбав лише «про його другу батьківщину», а не «про країну походження». Пізнішим дослідникам розв’язати цю стару літературну суперечку не щастило, бо вони могли зіставляти переробку лише з російським ориґіналом повісти, якого Етцель, звісно, не читав. Видання «Марусі», що його підготувала Ірина Дмитришин, дає надію нарешті поставити у цій справі крапку: у ньому, поряд із репринтним відтворенням першого видання 1878 року з ілюстраціями Теофіля Шулєра, вперше за рукописом з Етцелевого архіву опубліковано французький автопереклад повісти, що його Марко Вовчок виконала спеціяльно для паризького видавця і який правив йому за першовзір.

На черзі – порівняльне дослідження цього автоперекладу й Етцелевої переробки в ширшому соціокультурному контексті, що дасть змогу виявити характер змін, які видавець зробив у тексті повісті, та їхній зв’язок з ідеологією (ельзасець Етцель співвідносив повстання Хмельницького з Франко-пруською війною, а Україну – з Ельзасом), літературною мітологією тощо. Перший підступ до такого дослідження – розлога супровідна стаття Ірини Дмитришин, у якій творчу й видавничу історію французької «Марусі» вперше з’ясовано так докладно, із широким залученням невідомих українським дослідникам архівних джерел (недрукованих листів Етцеля до Марка Вовчка й Турґенєва, його листування з художником книги тощо). Нове видання «Марусі» – чудова нагода для дослідників Марка Вовчка ще раз звернути увагу на архів Етцеля; сподіваймося, воно спонукатиме їх до нових пошуків.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Бентя ・ Травень 2016
Видання австрійської малої прози початку минулого століття є спільним проєктом Австрійського...
Ганна Протасова ・ Травень 2016
До книжки увійшли три п’єси українського драматурга Павла Ар’є 2010–2013 років: «На початку і...

Розділи рецензій