Іван Рябчій. Макабр

Січень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1109 переглядів

Київ: Ярославів Вал, 2013.

Історії життя зі збірки «Макабр», сповнені різних варіянтів самотности, туги, усамітнення та химерних зустрічей, у буденному контексті можуть здатися історіями, яких довкола тисячі.

Іван Рябчій не громадить типажі. Навіть в антиутопічній повісті «Ацефалоголем», де поруч опиняються постаті політичного олімпу, діячі мистецтва, а також ті, хто не потрапляє на перші шпальти газет і про кого забувають дуже швидко, за образами, попри весь їх схематизм, не проступає полювання на типажі. У цьому тексті є декілька ліній життя, котрі автор уриває одна по одній, ніби вимикаючи світло над аренами, де відбуваються події. Спершу цей прийом спантеличує і може навіть роздратувати, доки врешті не залишиться одна-єдина сцена – остання. І тоді розумієш, що всі крапки в оповідях були справді вчасними.

Естетичний досвід автора «Макабра» та досвід книжкового оглядача, ведучого програми «Книжковий спалах» на Першому каналі радіо й літературного критика не переплітаються. Тут радше відчутний зв’язок між естетичним досвідом Рябчія-перекладача і Рябчія-письменника. До слова, за збірку «Макабр» автор став лауреатом Міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара 2010 року.

Дуже часто натрапляємо на своєрідну тактику віддалення / наближення до оповіді, ситуацій, певних Я. Іван Рябчій випробовує різні варіянти – від конструктивного віддалення (в повісті «Мовчазне життя» або новелі «Ліліт») до щоденникового наближення до оповідача (в новелі «Комашіння»), – в новелі «Поле», де гра відбувається з наявністю / відсутністю постаті автора за постаттю оповідача. І найважливіше – маємо справу не з формальним експериментом, а радше з експериментом психологічним або феноменологічним. Власне, цей твір і хотілося б назвати кульмінацією збірки, хоча за змістом, формою та смислом він, мабуть, найскладніший. Тут автор водночас і віддається волі оповіді, що не відає факторів стриму, й максимально конденсує письмо так, що в ньому, наче написи на камінні, починають проступати шари культур, їх співіснування, діялоги, нашарування. Та й за образною насиченістю, переплетінням екзистенціяльного та художнього досвідів «Поле» є дуже яскравим зразком жанру новели.

Модерністський акцент новел «Макабра» напозір не надто виразний, і спершу про нього свідчить хіба емоційне налаштування окремих персон, їх світопереживання та світорозуміння. Хоча можливо, за інтонаціями це письмо є радше модерністським, аніж будь-яким іншим.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій