Пауль Целан. Мак і пам’ять. Поезії

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
272 переглядів

Переклад з німецької Петра Рихла
Чернівці: Книги – ХХІ, 2013.

Український Пауль Целян починався переважно з антологійних чи, в кращому разі, «вибраних» публікацій, але дійшло до цілісних перекладів його окремих збірок. З’явився український переклад Целянової книжки «Мак і пам’ять». Неважко здогадатися, що переклав її головний в Україні «целянознавець» Петро Рихло, а видало чернівецьке видавництво «Книги-XXI» у серії «Меридіян серця».

«Мак і пам’ять» уважають першою повноцінною книжкою Пауля Целяна. Вона з’явилася 1952 року, в паризький період його життя. Всі попередні спроби друку були не надто успішні, аж до знищення вже надрукованої збірки через відверто халтурну якість набору. Власне, про історію першої Целянової книжки можна прочитати в післямові перекладача до українського видання, – інформативно якісній, але традиційно дещо наївній, – адресованій безсумнівно малокомпетентному читачеві, що навряд чи «подужає» заскладні для нього вірші.

Поезії «Маку і пам’яті» – своєрідні мінорні елегії на межі білого вірша й дуже ритмізованого, метризованого, але м’якого, замисленого верлібра. В основі їхньої образности часто – доволі складні асоціяції, химерні сполучення слів і реалій із різних сфер. Але такій близькості до сюрреалізму протистоїть відверта метафізичність цих текстів і виразна сюжетність (що оприявнюється, коли починаєш «розкопувати» метафори).

Серед наскрізних образів збірки особливу увагу привертають, наприклад, найрозмаїтіші трактування такого важливого смислового центру людського організму, як око. А одна з головних тем – пам’ять. Не в останню чергу й пам’ять про жахіття нещодавньої на той час Другої світової. Найочевидніше вона виписана у «Фузі смерти»:

В цім домі живе чоловік він змій приручає він пише

він пише в Німеччину смерком твоя золотиста коса Маргарито

він пише отак і виходить надвір і виблискують зорі

він посвистом псів своїх кличе

він свистить і скликає євреїв своїх і велить їм копати могилу в землі

<…>

він гукає смерть потребує ніжнішої

гри смерть це з Німеччини майстер

він гукає жагливіш водіте смичками

тоді ви полинете димом в повітря

Але постгеноцидні мотиви помітно й в інших творах. Що ж до пам’яті в ширшому розумінні, то вона фігурує і в назві книжки, в сливе символічній опозиції. Мак, який тут протиставлено пам’яті, в багатьох віршах постає емблемою забуття. Забуття як полегшення, але, можливо, й забуття як зради.

Цікаво було би дізнатися думки германістів, які знаються на поезії, щодо перекладу книжки (хоч би щодо стилістичної адекватности «жагливіш водіте» у наведеному уривку «Фуґи смерти»). Та, поза сумнівом, перед нами – одне з найцікавіших поетичних видань 2013 року в Україні.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Книжка складається умовно з трьох частин: твори Шарля Бодлєра: «Паризький сплін» (малі вірші в...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2017
Видання поезій Джеймса Дуґласа Морисона українською не супроводжують ані передмова чи післямова,...

Розділи рецензій