Леся Пізнюк, Тарас Лютий, Володимир Панченко.... Людина в часі–2. Філософські аспекти української літератури XX–XXI ст.

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
190 переглядів

Київ: Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2011.

Другий випуск збірника наукових праць «Людина в часі» (про перший див.: «Критика», 2011, ч. 5–6, с. 16) продовжує міждисциплінарний діялог між філософами та літературознавцями. Усім уміщеним тут статтям притаманне прагнення проаналізувати методологічні засади філософсько-літературного міждисциплінаризму й осмислити філософські інтенції української літератури. Окреслюючи загальну мету, що об’єднує всі тексти збірника, керівник проєкту Леся Пізнюк у передмові зазначає, що авторам загалом ішлося про те, щоби «висвітлити актуальні, смислотворчі, подосі не вельми зауважувані змісти і форми, які з незаперечною певністю дають усі підстави говорити про ориґінальність української літературно-естетичної думки, її своєподібний внесок у духовно-інтелектуальний досвід століття».

Книжка складається із двох розділів. Перший із них, що має назву «Філософсько-естетичні пошуки української літератури XX століття», присвячено філософським та естетичним ідеям у творчості українських письменників XX століття. Зокрема Тарас Лютий розглядає світоглядні та літературно-критичні чинники формування українського ніцшеанства; Володимир Панченко описує антиутопічні ідеї в драмі Лесі Українки «Руфін і Прісцілла»; генезу мотивів кривавого хреста й голоду в українському фольклорі та літературі 1920-х років вивчає Людмила Кісельова; поетику Максима Рильського аналізує Віра Агеєва; про філософські ідеї в прозі Валер’яна Підмогильного міркує Ольга Полюхович; езистенціялізм у поезії Віктора Кордуна досліджує Леся Павленко; часопросторові моделі в творчості Миколи Вінграновського висвітлює Світлана Богдан, а Наталія Ксьондзик зосереджується на проблемі мовної дезінтеґрації соцреалізму в українській совєтській літературі 1950–1960-х років.

У другому розділі – «Філософсько-літературний міждисциплінаризм» – уміщено розвідку Івана Лисого, присвячену національній ідентифікації культури, виявленню прямих та зворотніх зв’язків між культурою та етнічними і національними спільнотами; статтю Тараса Лютого, в якій досліджено сучасний горизонт постлюдства; розвідку Максима Карповця про буття людини у світі міста; статтю Ірини Бондаревської, присвячену феноменології читання.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій