Ювал Ной Харарі. Переклав з англійської Ярослав Лебеденко. Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього

Грудень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1060 переглядів

Yuval Noah Harari. Homo Deus. A Brief History of Tomorrow. New York: Harper, 2016.
Харків: КСД, 2016.

Синтези ізраїльського медієвіста про минуле, сучасне і майбутнє людства є вибухонебезпечною сумішшю світової історії, якбитології, антропології, психоісторії. Основоположною їхньою рисою є руйнування усталених уявлень про певні події та явища у світовій історії.

У книжці «Людина розумна: історія людства від минулого до майбутнього» автор береться показати, що людство пройшло три революції: коґнітивну, сільськогосподарську та наукову. На початку висвітлено походження людини, і виявляється, що людина була лише одним із видів, що міг вижити і змінити довкілля.

В обох книжках є мотиви шанобливого ставлення до тварин, які мають душу та почуття і є рівноправними з людиною володарями планети. Головна ж відмінність між людиною і твариною — це здатність використовувати мову й гуртуватися задля задоволення власних потреб. Сутність коґнітивної революції полягала в тому, що люди остаточно вирвалися з тваринного світу, створивши міти, богів, леґенди та релігії. Здатність координуватися і вірити в речі, що не існують (за приклад автор наводить промислову корпорацію «Пежо», яка існує лише в уяві певної групи людей), дали змогу змінити соціяльну поведінку людства.

Сільськогосподарську, або неолітичну, революцію подано як велику містифікацію. Життя людей після неї лише погіршилося, адже працювати треба було в декілька разів більше, з часом відбулася соціяльна стратифікація, одомашнення тварин, що супроводжувалося їхньою експлуатацією, яка триває й нині. За соціяльно-економічними змінами настали інновації в політиці. Віра в міти й уявний порядок стала ключем до управління людьми у формі держав.

Поява писемности дала змогу людству не перевантажувати пам’ять і продовжити шлях завоювань. До цього додалася уявна ієрархічна побудова суспільств із дискримінацією. На думку історика, лише так люди змогли організувати своє життя як істоти соціяльні, і жодна держава не обійшлася без стратифікації. Як приклад наведено випадок із чорношкірим населенням США, яке потрапило в зачароване коло расизму, коли після століть рабовласництва та сеґреґації і далі діють культурні упередження щодо чорношкірих.

Від XVI століття, пише Гарарі, людство почало стрімко об’єднуватися завдяки грошам, імперіям та універсальним релігіям. Поява грошей як найефективнішого лакмусового папірця людської довіри спричинила ментальну революцію. Аби гроші запрацювали, потрібні були нові державні утворення — імперії з необмеженою жагою до здобування нових територій. Через імперську машину підкорені народи отримали західні ідеологеми як політичний інструмент. Але цементувальним компонентом стали світові релігії, які автор ототожнює із системами людських норм та цінностей, що ґрунтуються на вірі в надлюдський порядок. Минулі триста років панівною релігією є гуманізм у трьох проявах, про що історик пише у наступній книжці.

Для докладнішого пізнання світу знадобилася наукова революція. Люди визнали своє незнання довкілля й почали його аналізувати. Із бурхливим розвитком науки прийшла й секуляризація свідомости з ідеями проґресу в основі. Поява капіталізму сприяла розростанню колоніяльних імперій і призвела до суспільства глобального споживання та конвеєризації.

Друга книжка, «Homo Deus: A Brief History of Tomorrow», аналізує головні тенденції розвитку людства минулих століть та можливі сценарії майбутнього. У XX столітті люди загалом подолали три головні проблеми існування: голод, епідемії та війну. Сьогодні можна померти радше від ожиріння, ніж від недоїдання, хоч автор не відкидає і того, що війни й теракти досі тривають, а хвороби, нехай і меншого масштабу, існують. Відколи людство досягло небаченого доти комфорту, постали інші дилеми: прагнення до безсмертя, досягнення блаженства і перетворення людини на божество.

Автор характеризує ставлення людини до тварин. За сімдесят тисяч років людина перетворила землю за своїми забаганками, винищивши майже весь біофонд і створивши єдину екосистему. Якщо первісні люди-збирачі були анімістами, то вже біблійні сюжети є прямим доказом перемоги сільськогосподарської революції, що принесла тваринному світові нові загрози.

Організація людей за визначеними правилами та писемність здатні були закріпити революційні здобутки. Автор наголошує штучність історій про богів, нації та корпорації, що замінили об’єктивну реальність. Тривалий час люди керувалися моральними правилами, яких самі не вигадали, але були нездатні замінити.

Усе змінив гуманізм — головна релігія людства минулих трьохсот років. Він утвердив людину як особистість, якій слід покладатися лише на власні почуття у політиці, економіці, освіті, етиці, естетиці. Історик поділяє гуманізм на ліберальний, соціяльний (комунізм) та еволюційний (нацизм). У 1914–1989 роках тривало протистояння між цими течіями, що завершилося перемогою ліберального гуманізму.

Із розвитком інформаційних технологій усі сфери людської життєдіяльности пришвидшилися, і тепер джерелом багатства є інформація. Поява інтернету дала змогу поєднати світ у поширенні інформації задля загальних потреб. Тепер не конче дослухатися до свого серця, досить знати алгоритми, за допомогою яких можна визначити, з ким треба одружуватися, який продукт придбати в супермаркеті, як виявити й лікувати хвороби. Із часом люди можуть втратити економічну цінність, політична система розглядатиме людство лише як колектив, а увагу влади привертатимуть тільки оновлені надлюди. Що далі, то легше замінити людину на мережевий комп’ютерний алгоритм і важче знайти вид роботи, з якою машини впораються гірше за людину. Запанує релігія даних, що знищить усі бар’єри в спілкуванні.

Обидві книжки Гарарі подають лівоцентристську версію історії людства, яка не є одноманітною, цілком зрозумілою та усталеною. Науково-популярні монографії, де головною лінією є боротьба з мітологемами, не новина в історичній науці, проте концептуальне наповнення розглянутих синтез варте уваги і здатне спричинити появу подальших інтерпретацій нашого минулого з прогнозами непередбачуваного майбутнього.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Зарембо ・ Березень 2019
Книжка Станіслава Асєєва (Васіна) — це хроніка життя на окупованих територіях українського Сходу,...
Ія Ківа ・ Жовтень 2018
В Австрії книжка вийшла 2004-го – саме того року Словаччина увійшла до ЕС, тобто на тлі...

Розділи рецензій