Дені де Ружмон. Любов і західна культура

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
11 переглядів

Переклала з французької Ярина Тарасюк
Львів: Літопис, 2001.

1938 року, коли молодий швейцарець Дені де Ружмон (згодом – фаховий європейський інтелектуал і універсальний есеїст) писав свій трактат про феномен любові у західній культурі, він був цілком свідомий того, що «говорити про кохання приємно, але це недостатня підстава для написання такої насиченої цитатами книги», тож намагався поєднати цю приємність зі спробою фундаментального аналізу обраного предмета згідно з тодішніми досягненнями історії культури, релігієзнавства, соціології та психології. Втім, сильною стороною автора вже тоді був синтез, а мистецький хист, безперечно, перевищував схильність до академічних рефлексій. Відтак, маємо книжку, здавалося б, цілком доречну в контексті «нової історичної науки» чи фуколдіанської археології, але насправді, радше, літературно-філософський есей у дусі старих французьких «моралістів», аніж розвідку, оперту на певну методологію, критику тексту й дослідження інших поглядів. Однак це аж ніяк не зменшує її сьогоднішньої цінності, хай і не наукової, а загальногуманітарної. Недарма англійським перекладом Ружмонової книжки опікувався Еліот, котрий, либонь, щось таки тямив і в літературі, й у науці. Матеріал, залучений до розгляду в семи розділах есею, вельми широкий і доволі цікаво зінтерпретований. Вдаючись до розгляду того «різновиду пристрасті», котрий «прикметний для людей Західної Європи», автор обирає для цього міф про Тристана та Ізольду, якого, на його думку, ми потребуємо, «якщо хочемо зрозуміти сенс та мету пристрасті в нашому житті». Останній розділ, на прикінцевих сторінках якого надибуємо постать Кіркеґора, присвячено «діяльній любові, або вірності», тобто цілком протилежній засаді людського життя. У міжчассі ми зустрічаємося з тлумаченнями агапе та куртуазної любові, турніру та шлюбу, п’яти різновидів війни та парадоксів європейської культури, з трубадурами, катарами, арабськими містиками, християнськими аскетами, рицарями, риторами, беґінками, кондотьєрами, друїдами, маніхейцями, романтиками, сюрреалістами, кельтами, психологами, міфотворцями та вульгаризаторами міфу, а також зі св. Франциском і Фройдом, Дайте і Петраркою, Сервантесом і Мільтоном, Ромео і Джульєттою, Корнелем, Расіном, Дон Жуаном, де Садом, новою Елоїзою, Стендалем, Ваґнером, Енґельсом, Ніцше, насамкінець, зі згаданим уже Кіркеґором, його Реґіною та його абсурдом. Зрештою, завершує де Ружмон свої розмисли, «це надто прості та загальні речі, аби дискусія навколо них змушувала б нас зволікати із відповіддю на питання, яке нам ставить життя».

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Книжка складається умовно з трьох частин: твори Шарля Бодлєра: «Паризький сплін» (малі вірші в...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Більшість історій розповідають про власників бізнесу, заняття яких прижилися на новому ґрунті, або...

Розділи рецензій