Олесь Федорук, Микола Жулинський, Євген Нахлік та ін.. Львівському відділенню Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України – 10 років
Березень 2004
244 переглядів
Львів: Ліга-Прес, 2003.
Новий випуск «Бібліографічної серії» Львівського відділення Інституту літератури НАНУ є своєрідним творчим звітом цього, либонь, наймолодшого, але вже цілком поважного осередку літературознавства у Львові. Основу видання становить бібліографічний покажчик друкованих праць нинішніх працівників відділення (укладач – Олесь Федорук), серед яких – патріярх української бібліографії Мирослав Мороз, відомі літературозавці та літератори Микола Легкий, Іван Лучук, Петро Ляшкевич, Євген та Оксана Нахліки, Віктор Неборак, Юрій Прохасько, Олесь Федорук, Леся Цибенко, Ростислав Чопик та інші. (Лучукова та Неборакова бібліографії не реєструють їхніх літературних творів.) Користувачеві слід зважати, що покажчик відображає склад працівників та їхні публікації за станом на 2001 рік (у виданні про це ніде чітко не сказано). Покажчикові передує коротке вступне слово директора Інституту Миколи Жулинського та докладна стаття керівника відділення Євгена Нахліка, що містить нарис історії установи та характеристику основних напрямів досліджень. Книжку ілюстровано дружніми шаржами на працівників відділення, що їх виконав Андріян Гелитович. Попередні випуски «Бібліографічної серії» з’явилися друком аж 1997 року; сподіваймося, що надалі серія виходитиме реулярніше – всі підстави для цього у відділення є.
N.S.
Розділ:
Категорiї:
Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?
Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!
Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!
Вивчення історії української культури завжди буде неповним і викривленим, якщо поза увагою дослідника залишатимуться питання цензури — і царської, і совєтської. Кубометри документів до цієї теми зберігаються в архівних сховищах Петербурга, Москви, Києва, і до них здебільшого ще не торкалася рука дослідника. «Найрозкрученіша» в науковому плані постать — Шевченко — при ближчому зануренні в конкретику, як з’ясовується, ще має чимало дослідницьких «білих» плям.
Долучіться до дискусії!