Ілько Лемко. Львів понад усе

Жовтень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
81 переглядів

Львів: 2003.

Чергове видання львівської літаґенції «Піраміда» є своєрідною сумішшю краєзнавства, історії та історій, особистих спогадів і ліричних відступів Ілька Лемка. У 1970-х роках він керував львівською рок-групою «Супер Вуйки», а нині більше відомий як пропаґатор вартостей львівського повсякдення 60–70-х років. Книжка є певним підсумком його активности на львівських радіостанціях і газетних шпальтах і складається з десяти окремих біографічно-топографічних розповідей у вигляді ностальгійних есеїв та хронологічного списку непересічних досягнень міста Лева.

Частину розповідей присвячено конкретним львівським топосам (Вулиця Куркова, Святий сад, горіховий сад), інша описує соціяльне життя Львова в окремі десятиліття (шістдесяті, сімдесяті). Ці розповіді напевно відкриють багато цікавого сучасній молоді, котра мало знає про те, як, наприклад, розважалися тогочасні міські діти, які предмети оточували пересічних львів’ян, як львівська молодь у 70-х шаленіла під виступи рок-груп, або як галичани святкували здобуття «Карпатами» футбольного Кубку СРСР.

У читача цієї книжки виникає двоїсте враження. З одного боку, маємо інтимні освідчення в коханні своєму місту і його історії. Лемко щедро постачає добре підзабуті подробиці львівського повсякдення, що, власне, й робить цю книжку цікавою та своєрідною. На нашому ринку такої мемуаристики чи бодай якоїсь документації сфери повсякдення майже немає. З іншого боку, автор раз у раз неадекватно розширює свій особистий соціяльний досвід на чисельніші групи незнайомих йому людей, наслідком чого є надмірна мітологізація повсякденних реалій і часом необґрунтоване перебільшення нонкоформізму й дисидентства у Львові. Не додають сили Лемковим текстам оперті на книжні джерела хронологічні екскурси в сиву давнину, переплетені з особистими спостереженнями. Така мішанина жанрів, добра для газетного есею, у книжці трохи спантеличує. Та все ж творчість Ілька Лемка заслуговує на широку читацьку авдиторію, оскільки вона цікава передовсім як історія повсякдення, а не як пам’ятник антирадянського нонконформізму.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Євген Крапивін ・ Квітень 2019
Книжка «Вища лояльність. Правда, брехня і лідерство» колишнього директора Федерального бюра...
Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...

Розділи рецензій