Катажина Котинська. Львів: перечитування міста

Квітень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
208 переглядів

Переклад з польської Остапа Сливинського
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.

Текст Львова є найвідрефлектованішим міським текстом нової української літератури. Немає іншого, який мав би таку кількість різномовних літературних присвят, міських видавничих серій, антологій та монографій. Авторка нового міського «перечитування» Катажина Котинська – знана польська україністка, перекладачка й провідна дослідниця «львівської літератури». Її попередню монографію було присвячено міським есеям («Есеїсти про Львів: пам’ять, сусідство, міти», Варшава, 2006), ця ж праця, що вийшла у Кракові 2015 року й тепер побачила світ українською, досліджує фікційні тексти міста: романи та оповіді, сюжети і наративи. Авторку цікавить літературний відбиток міської мітології, відмінність національних інтерпретацій драматичної львівської історії.

Один із головних концептів львівської історії та львівського тексту – його «мультикультурність», справжня чи уявна, та, що перетворилася на міт і залишилася у щасливому минулому, чи та, яку заперечують сьогодні, але намагаються відтворити. Дослідниця розглядає мультикультурну ідилію саме як міт – не історію, а прекрасну утопію, що в якийсь час виявилася зручною і для історичної ідеології, і для міської комерції: «Стереотип мультикультурної ідилії має багато переваг, зокрема, дозволяє зручно оминати важкі питання багатовікової спільної історії поляків, українців, євреїв та інших».

Проте багатомовність львівського тексту – це не міт, а реальність, і Котинська нагадує про чотири окремі міські візії: німецьку («габсбурзьку»), єврейську, польську та українську, проте детально досліджує лише дві останні. Євреїв та австрійців побачено переважно «очима поляків» й «очима українців». «Свідомо єврейських» фікційних текстів міжвоєнного Львова авторці вдалося знайти вкрай небагато; чи не головним джерелом для аналізу тут є «Все ясно» Джонатана Сафрана Фоєра – «роман штетла», не міста. Важливого щонайменше для сучасного українського міського тексту і для створення міту про «рай із маленькими помилками» «Лемберґ, місто» Йозефа Рота Котинська не згадує, і, здається, не тому, що польський Львів, на думку Рота, вже не був тим мультикультурним раєм. Котинська не уникає гострих запитань і болючих відповідей, навпаки, саме польсько-українські «міські змагання за ідентичність», тобто «іншування» як головний засіб у будуванні національної свідомости стає в книжці однією з головних тем. Причина такої «завуженої» оптики криється в зосередженості на предметі: українсько-польському і польсько-українському «перечитуванні міста».

Щодо вибору текстів, то в дослідженні надано перевагу зразкам «популярної культури», і в цьому є сенс: міська «мітологія», стереотипи й історичні кліше найкраще пізнаються в ній. Тому досить багато уваги авторка приділяє новим Винничуковим творам та старим Іваничуковим, проте оминає «Дванадцять обручів» Андруховича й давніші оповідання того ж Винничука. При цьому справедливо і переконливо викриває поверховість, історичну викривленість і навіть етичну неохайність того ж «Танґа смерти». І розлого переказує роман Андрія Куркова «Львівська гастроль Джимі Хендрікса»: тут стає зрозумілим рецепт безпроблемного комерційного читва: «мир, дружба, рок-н-рол» проти «мир, дружба, єврейський погром».

Нарешті, зазначимо найвдаліший зразок популярного «львівського тексту» – детективний цикл Марека Краєвського про комісара Попельського (тут ми – авторка і рецензентка – одностайні). І завершимо рецептом, бо ж який «львівський текст» без рецептів. Отже, легка суміш іронічної гри зі стереотипами міської історії та літературного жанру, треш-нуар із пронизливим відтінком приречености. У Краєвського ми наперед знаємо головне: несуттєво, чим закінчиться саме ця міська історія, але історія цього міста закінчиться: за декілька років розпочнеться війна, і того єврейського Львова, і того, хай утопічного, світу більше не буде ніколи.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Грудень 2017
Збірка вміщує низку розмов Жана-Клода Кар’єра, знаного французького письменника і сценариста (він...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Твір Данте, переконує Нембрині, не варто сприймати як розповідь про потойбічний світ. Це книжка про...

Розділи рецензій