Микола Назарук. Львів на початку XXI століття

Квітень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
332 переглядів

Львів : Видавництво Старого Лева, 2015.

Монографія львівського еколога й урбаніста Миколи Назарука є продовженням його дослідження «Львів у ХХ столітті. Соціально-екологічний аналіз» (2008); рецензенти вже визначили обидві книжки як «наукову дилогію».

Автор від початку наполягає на терміні «урбосистема», пояснюючи, що предмет його зацікавлення — функціональний міський часопростір і ті його особливості, що проявилися на зламі століть, у 1990–2000 роках. На першій сторінці бачимо те, що заведено називати «інфографікою», тобто тут містяться відповіді на всі «цифрові» запитання, пов’язані зі Львовом, його географією та демографією. І тут же розміщено «епіграф» — у випадку цієї книжки своєрідний культурний мем, львівське locus communis: автор нагадує, що місто, яке постійно зазнає проблем із водою, перетинає Головний европейський вододіл, що розмежовує річки Балтійського і Чорноморського басейнів.

Проте й окрім «інфографіки» в книжці міститься чимало таблиць та діяграм, доволі вичерпних, що мають підтвердити висновки (здається, очевидні) про переорієнтацію міської системи з промисловости на обслуговування і на туристичне позиціювання, а також про зростання ролі соціяльної інфраструктури та комерціялізацію публічного простору.

Окремої уваги заслуговує аналіз міґраційних та демографічних процесів (депопуляція, скорочення природного приросту населення в 1990-х та уповільнення цього процесу в 2000-х), але зазначимо, що цьому аналізові бракує порівняльного контексту: ми не отримуємо відповіді, чи це саме львівська тенденція, чи це властиво всім містам і чи відрізняється Львів у контексті демографічних процесів від інших великих українських міст.

Останній розділ містить спробу аналізу розглянутого у вересні 2010 року на сесії міської ради генерального плану розвитку Львова: Назарук зосереджується на врахуванні в ньому географічних та соціяльно-екологічних особливостей, на проблемах забудови і транспортного сполучення.

У «Післяслові» автор вдається до лірики («Час пливе, немов на крилах…») та місцево-патріотичного оптимізму, майже адміністративного («вся стратегія розвитку Львова спрямована на забезпечення комфортності життєвого середовища його мешканців»), проте й особистого: Назарук висловлює сподівання, що його внук, якому присвячено книжку, «йдучи рідним містом, <…> почуватиме себе європейцем, бо житиме в одному з найкращих міст світу». Проте повторимо, жодного порівняльного европейського контексту чи відомостей про те, як вирішуються проблеми сучасної «урбосистеми» в подібних до Львова містах Европи, в книжці не знайдемо.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Грудень 2017
Чому для сучасних матерів, які поєднують оплачувану працю і турботу про дітей, нестача часу стала...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2017
На думку Ґергарта Баума, після 11 вересня 2001 року ми поступово стаємо свідками і водночас...

Розділи рецензій