Юрій Клим’юк. Лірика Івана Франка як система жанрів

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
223 переглядів

Чернівці: Рута, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2006.

Дослідження покійного Юрія Клим’юка, зроблене на матеріялі цілого масиву Франкових поетичних текстів, є прикладом сумлінного, роботящого вглиблення в той масив, освоєння та наукового «впорядкування» його саме як цілости. Неминучий у такому випадку добір «зразків» здійснено з усієї сукупности текстів, що її автор розширює за рахунок маловідомих і раритетних творів, які досі розсіяні у періодиці або в нетрях архівів і з різних причин не потрапили ні до 20-томного, ні до 50-томного видань. Жанровий розгляд Франкової поезії здійснено з позицій класично-філологічних, насамперед систематизаційних.

За парадигму дослідження взято матрицю жанрової системи як доцентрово скоординовану платформу, де є місце й іншим характеристикам: тематичним, стильовим тощо. Франкову лірику розглянуто як сукупність трьох її різновидів: експресивного, вокативного та репрезентативного, ця робоча схема є відправною для наступних жанрових класифікацій.

У контексті здійсненого дослідження переконливо виглядає твердження про свідомий, усвідомлений внесок Франка у розбудову жанрової системи національної літератури як відповіді на запити часу та культурного поступу. Автор монографії мав і опонентів, які, проте, визнали не лише правомірність, а й продуктивність його підходів, свіжість прочитання-аналізу окремих творів: і обійдених дослідницькою увагою, і тих, що мали такої уваги чи не забагато, як, приміром, «Каменярі» чи «Вічний революцйонер…». Саме ці «розбори» – найвиразніший авторський «карб» дослідження – засвідчують естетичну чуйність, проникливість та уважність, завдяки яким природно й невимушено виникають цікаві й ориґінальні пере-читання, насвітлення та інтерпретації. Загалом у шерезі книжок, що з’явилися на хвилі Франкового ювілею, Клим’юкова монографія посіла особливе місце: водночас і поважне, і майже виклично скромне. Вона є результатом багатолітньої праці, а з ювілеєм її поява збіглася якось аж ніби випадково. Відтепер, разом із давнішими авторовими працями про притчу та притчевість в українському письменстві, ця книжка залишиться пам’яттю про дослідника, що відійшов так несподівано й так рано. І напевно не одному з тих, хто знав Юрія Клим’юка, тепер якось по-особливому бринить розділ «Некрологічні жанри в контексті вокативної поетики»: «Попри відмінності у світогляді <…>, поет сумує за втратою людини, яка не розпорошувалась на пустомельство, так характерне для тогочасного їх оточення, людини, яка діяла, могла пред’явити реальні результати своєї праці – і в цьому сенсі була спільником для Франка у намаганні розворушити творчий дух краю, наростити його культурні здобутки».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Квітень 2018
Один із головних концептів львівської історії та львівського тексту – його «мультикультурність»,...
Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...

Розділи рецензій