Нандор Феттіх. Київський щоденник (3.ХІІ.1941 – 19.І.1942)

Жовтень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
163 переглядів

Київ: Видавничий центр «Софія-А», 2004.

Видання є черговою джерельною публікацією, присвяченою життю Києва та його мешканців за часів німецької окупації. Особливістю цього щоденника є те, що його автором був не вояк окупаційної армії і не цивільний киянин, а висококваліфікований угорський археолог, який провів у Києві півтора місяця, займаючися, за завданням німецької адміністрації, каталогізацією експонатів, зосереджених на території музейного містечка в Києво-Печерській лаврі. Оскільки Друга світова війна позначилася безпрецедентним переміщенням культурних цінностей, місце перебування значної частини яких досі не виявлено, ініціятори та редактори публікації (Олександр Федорук, Дмитро Малаков та Григорій Полюшко) наголошують велику інформативну цінність щоденника щодо наявности й стану збереження київських музейних експонатів у перші місяці війни. І справді, докладні нотатки Феттіха дають змогу з’ясувати, що саме залишилося в київських археологічних колекціях після радянської евакуації та хвилі мародерства на початку окупації. Втім, місія угорського археолога мала подвійний характер: хоча його особисті інтереси були суто академічні (він намагався якнайповніше описати матеріял для подальшого використання у власних наукових роботах), однак атрибуція, яку він здійснив, та оцінка окремих експонатів мала бути підставою для вирішення їх подальшої долі (зрозуміло, найцінніші експонати мали бути вивезені до Райху). Проте щоденник цікавий не лише й не насамперед у контексті проблеми повернення культурних цінностей. Розумна та спостережлива людина з високими культурними потребами (крім археології, Феттіх також захоплювався музикою та малюванням), автор подає широку панораму культурного та наукового життя тогочасного Києва, залишає свідчення про спілкування з представниками української інтеліґенції (Поліною Кульженко, Наталею Полонською-Василенко, Іполітом Моргилевським тощо); описує свої враження від різних будинків, відвідин концертів і оперного театру. Значний (і частково вимушений, бо породжений занепокоєнням за власне життя) інтерес автора привертає доля зруйнованих восени 1941 року архітектурних споруд: працюючи в Лаврі, неподалік від свіжих руїн Успенського собору, він та його колеґи постійно дослухалися до звуків, що могли скидатися на роботу годинникової бомби.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Найпростіше було би зіставити книжку Всеволода Стеблюка з іншими мемуарами учасників теперішньої...
Владислав Яценко ・ Червень 2017
Автор щоденника відстежує та фіксує новини европейської політики. У полі його зору – перебіг...

Розділи рецензій