Богдан Бойчук. Київські екслібриси

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
173 переглядів

Київ: Факт, 2006.

Нова Бойчукова поетична збірка – про Київ, що його можна читати, як книгу. Або інакше: шарудіти вулицями Києва, мов сторінками фоліянтів у книгозбірні, яку заповів тобі хтось близький. Зрештою, екслібрис говорить не так про саму книжку, як про її власника. Всього в збірці 85 «екслібрисів», тобто текстів, кожен із яких, окрім назви, має порядковий номер.

Як цілком слушно зазначає анотація, «буття у збірці зведено до одного часу, де живі й мертві живуть у київських краєвидах і спілкуються». Як, приміром, у вірші «48. Вулиця Терещенка», де ліричний суб’єкт зустрічається із Соломією Павличко: «…Нарешті я запросив її, / щоб зайшла до мене. / Та вона вибачилась, / що не зможе, / бо її нема / на цьому світі». Поміж інших персонажів ліричних діялогів – печерський чернець Аліпій, Дівчина, розстріляна в 33-му році. Можна було би більше говорити про діялог та іронію цих прозорих, подекуди зворушливо наївних поезій, якби не з’ява подекуди певного відтінку моралізаторства, як-от у вірші «10. Шевченко»: «...вдивляєшся / в червоний корпус / і прислухаєшся, / чи не чути звідти / слова нашого / не чути...».

У збірці також подано деякі авторські коментарі. Їх небагато, а проте вони занадто звертають на себе увагу, змушують читача постійно відчувати отой уже згадуваний бібліотечний дух. Скажімо, з приміток до вірша «19» дізнаємося, що «Дім химер побудував для себе архітектор Городецький», а в коментарі до вірша «12» зазначено, що «Поділ – найстарша дільниця Києва над Дніпром». Такі ремарки, безперечно, полегшать працю майбутнім перекладачам, якщо ті з’являться. Але кому насправді призначено ці коментарі?

Наприкінці збірки на читача очікує «Помаранчевий додаток», який дещо виламується із загальної концепції книжки. Це щось на кшталт сьогочасної громадянської лірики:

Ніколи на Майдані

не було

стільки веселих облич...

– немов відлуння евфорії недавніх подій, що вписує їх у колекцію київських екслібрисів Богдана Бойчука (якщо читач не забуде проінтерпретувати декілька «помаранчевих» віршів саме в такому контексті). Загалом збірка з її дещо ностальгійними нотками й алюзіями до попередніх Бойчукових текстів існує мовби без читача: для себе і для автора.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій