Марина Скржинська, Наталя Білоус, Олена Попельницька. Київська старовина, 2002, ч. 3

Липень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
180 переглядів

У новому числі «Київської старовини» археологічну проблематику репрезентує стаття Марини Скржинської про театр в античних містах Північного Причорномор’я. З-поміж досліджень, присвячених ранньомодерній добі, необхідно виокремити дві розвідки: Наталі Білоус про київських війтів XVI – першої половини XVII століть та Олени Попельницької про землевласницькі та підприємницькі династії київського Подолу XVIІ–XVIII століть. Крім того, друкується історико-архітектурна студія Богдана Колоска про комплекс Луцького Бернардинського кляштору.

З політичної історії XIX століття вміщено статтю Андрія Фесенка про народницький рух на Миргородщині. Владислав Дятлов звертається до книжки російського церковного письменника Сєрґея Нілуса, присвяченої ігуменові Уманського Свято-Георгіївського скиту Мануїлові (Ковшеві).

Новітню історію представлено статтями Андрія Попка про українську освіту на Зеленому Клині (з акцентом на 1920–30-х роках) та Андрія Руккаса про участь українців – контрактних офіцерів Війська Польського у вересневій кампанії 1939 року.

У розділі «Історичні постаті» подано статті Ігоря Сапожникова про Олександра Рябініна-Скляревського як історика українського козацтва; Володимира Головченка про політичну діяльність Дмитра Антоновича; Зінаїди Пахолок про долю учня Яна Бодуена де Куртене Міколая Крушевського (на жаль, мало уваги приділено власне українському аспектові біографії лінґвіста). Тут-таки надруковано причинок Бориса Синельнікова про українські народні звичаї у творчості Костянтина Трутовського, який, проте, не містить чогось нового ні з історико-мистецького, ні з етнографічного погляду.

«Критика» поквапилася, оголосивши завершення публікації щоденників Володимира Винниченка на шпальтах «Київської старовини»: у новому числі вміщено чергову порцію щоденникових записів письменника з першої половини 1944 року. Перепочивши від виснажливої коментаторської праці, Галина Сиваченко з новими силами заходилася годувати читачів примітками про Юлія Цезаря та Фридриха Барбаросу, тактовно залишаючи за кадром усе те, що, на думку деяких недобитків вітчизняного джерелознавства, і має складати основу фахового реального коментаря.

У рубриці «Нотатки» Леонід Залізняк дає добрячого прочухана одіозному поширювачеві «арійських» теорій Юрієві Шилову.

У розділі рецензій впадає в око апологетичний відгук на тенденційну книжку спогадів колишнього вояка ОУН(м) Миколи Куделі, який з півстолітньої відстані зводить порахунки з бандерівцями. Дивує не так тональність рецензії в журналі, який при кожній нагоді дискредитує український визвольний рух 1940-х років, як ім’я нового поборювача бандерівців – ним, на диво, виявився Василь Яременко.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Сергій Гірік ・ Листопад 2016
Черговий том «Запісаў» є найбільшим за обсягом випуском альманаху в його історії, що сягає майже...
Дмитро Шевчук ・ Травень 2016
Сторіччя від початку Першої світової війни — це нагода замислитися про причини і наслідки цієї...

Розділи рецензій