Яцек Денель, Ясь Капеля, Сільвія Хутнік.... Київська Русь. 7517 рік, книга 7–8: Polska

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
157 переглядів

Культурний діялог між Україною та Польщею став за останні роки вельми насиченим. Однак варто зауважити, що залучені в цей діялог видавці й редактори опиняються перед, сказати б, викликом ориґінальности. Бо часто-густо натрапляємо переважно на той самий список осіб, так чи так причетних до українсько-польської співпраці.

«Польський» випуск часопису «Київська Русь» привертає увагу вже тим, що поряд із добре знаними авторами (Ольга Токарчук, Маріуш Щигел, Маріанна Кіяновська) бачимо імена менш відомих (Яцек Денель, Ясь Капеля, Сільвія Хутнік).

Зазвичай у таких випусках друкують матеріяли, що торкаються тем і проблем, близьких для обох культур. Із фраґментів роману Яцека Денеля «Ляля» постає соковитий образ Києва зламу ХІХ–ХХ століть; фраґменти роману Сильвії Хутнік «Базарниці», з одного боку, є дослідженнями жіночої психології, а з іншого – заторкують малоприємну для українців тему дрібного гендлю і контрабанди, що, на жаль, досі асоціюється з українством на теренах Польщі, особливо у східних реґіонах.

Варто застерегти, що деякі тексти можуть образити мовних пуристів, бо навіть у назві містять ненормативну лексику. Що, зрештою, не ставить під сумнів доцільність оприлюднення «Білої гарячки» Яцка Гуґо-Бадера – ориґінального (в сенсі нестандартного) й доволі репрезентативного для певної авдиторії твору.

Окрім сучасної прози і поезії, вміщено низку культурологічних і публіцистичних текстів, цікавих не лише під кутом зору прощання з минулим («Агорофобія після комунізму» Пьотра Пьотровського чи «Політика літератури або висолоплений язик» Пшемислава Чаплінського), а й оцінкою сучасної ситуації з проєкцією у майбутнє. Стаття Еви Томпсон «Про природу польських ресентиментів» приверне увагу насамперед тих читачів, які знайомі з книжкою дослідниці «Трубадури Імперії» і закидають авторці упереджене сприйняття «Чужих» і поблажливе ставлення до «Своїх». Цього разу Томпсон аналізує генезу національного почуття образи, і її стаття, вперше опублікована в інтернеті англійською мовою 2006 року і не призначена спеціяльно ані для польського, ані для українського читача, корисна для прочитання тут і тепер, бо дає ключ до розуміння багатьох явищ також і української культури та літератури.

В огляді «найпомітніших перекладів з польської останніх років» першою стоїть рецензія якраз на згадану книжку Еви Томпсон, насправді перекладену з англійської, але ця курйозна помилка не робить менш цікавою добірку, вже на сьогодні далеко не повну, з огляду на повсякчасне зростання кількости перекладів із польської.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Липень 2016
Основу української прозової частини останнього випуску часопису «Кур’єр Кривбасу» за 2015 рік...
・ Червень 2016
«ЖНИВА: Статті на пошану Григорія Грабовича до його сімдесятиріччя» стали 32–33 томом часопису...

Розділи рецензій