Алдона-Владіслава Паядайте-Васіляускєне. Кириличні списки Другого Литовського Статуту: палеографія, хронологія, кодикологія

Дослідження литовської дослідниці, яке щойно побачилo світ у видавництві Львівського національного університету ім. Івана Франка, є, по суті, українським перекладом кандидатської дисертації авторки, захищеної у Вільнюсі 1990 року. Поява такого видання в Україні виглядає доволі природною з огляду на ту популярність, якою Литовські Статути користувалися на її теренах аж до ХІХ століття. Це – вузькофахова праця, що її, всупереч анотації, навряд чи можна адресувати «всім, хто цікавиться історією»; вона розрахована радше на архівістів, палеографів, кодикологів, які знайдуть у книжці вичерпну характеристику всіх руськомовних списків Другого Литовського Статуту (1566) – як повних, так і зредукованих (без другого розділу), відомих під назвою Волинського Статуту, що за ним після Люблінської унії жили мешканці Київського, Волинського та Врацлавського воєводств. За спостереженнями Паядайте-Васіляускєне, в українських, російських та польських архівосховищах з кінця XVI – у XVII століттях збереглися чотири списки першого типу та один другого (авторка виявила його наприкінці 1980-х у фондах Національного музею у Львові й назвала списком Адама Залуського). У дослідженні розглянуто й неповні та дефектні списки пам’ятки, а також копії списків, зроблені у XVIII і XX століттях. Детальне опрацювання всіх цих джерел робить рецензоване видання цікавим як per se, так і з огляду на підготування академічного видання Другого Литовського Статуту, – цей проєкт і далі є науковим завданням, якого фахівці досі не зреалізували.