Тетяна Себта, Роман Качан (упор.). Києво-Печерська лавра у часи Другої світової війни: Дослідження. Документи

Жовтень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
209 переглядів

Київ: Видавець Олег Філюк, 2016.

Першу з чотирьох частин збірника репрезентують дослідження. Це, зокрема, нарис «Києво-Печерська лавра на початку Німецько-радянської війни та під час нацистської окупації (1941–1943)» (Тетяна Себта) і дві статті, одну з яких присвячено питанню руйнування архітектурного ансамблю лаври у 1942–1943 роках (автор Роман Качан), а другу — становищу Православної Церкви у Генеральній ґубернії та Райхскомісаріяті Україна (Ірина Преловська).

Другу частину збірника представлено 285 документами, 245 з яких опубліковано вперше. Документи систематизовано за тематично-хронологічним принципом, відповідно до якого сформовано дев’ять тематичних розділів. Документи першого висвітлюють історію лаври у переддень нападу Третього Райху на Радянський Союз. Найінформативнішим із них є звіт наукових співробітників Центрального антирелігійного музею СРСР про перевірку роботи Центрального антирелігійного музею УРСР (ЦАРМ УРСР), розташованого на території лаври. Листи уповноваженого Музейних фондів Наркомосвіти УРСР заступнику голови РНК Башкирської АРСР, голові Міськуправління Уфи, описи вмісту ящиків із експонатами ЦАРМ УРСР, акт про відкриття двох із них та інші документи другого розділу розповідають про евакуацію експонатів музею до Уфи в перші місяці війни.

Третій розділ документів склали спогади про лавру часів війни, що їх залишили учасники та свідки подій Пантелеймон Василевський, Борис Жук, Олександр Немчинський, Валентина Сукало, Валентин Шугаєвський та інші. Інформативністю вирізняються спогади історикині, археологині та музейниці Надії Лінки (уродженої Геппенер). Серед іншого, авторка згадує про початок війни, лавру в дні оборони Києва та перші місяці окупації, мінування Хрещатика й Успенського собору, що їх здійснювали радянські військові, життя в окупованому місті, роботу в музеї. У четвертому розділу вміщено документи німецької військової влади, СС та поліції від вересня — листопада 1941 року. Серед них: оголошення командира батальйону Таємної польової поліції про взяття лаври під охорону, заборону входу на її територію та умови її огляду, запит Міської комендатури Києва до вищого керівника СС і поліції з приводу виконання заявок на огляд лаври, повідомлення Оперативної групи «С» Поліції безпеки та СД про вибух Успенського собору.

П’ятий розділ представляють документи про роботу музеїв та інших закладів культури, розташованих на території лаври, у перший рік окупації міста: списки працівників, зарплатні відомості, службові листи, заяви, доповідні та пояснювальні записки тощо. Документи шостого розділу містять інформацію про відродження релігійного життя в Києві, а також відновлення 1942 року чоловічого монастиря Києво-Печерська Успенська Ставропігійська лавра, його діяльність під час німецької окупації та після того, як радянські війська визволили місто. Насамперед це спогади колишнього керівника секції віросповідань Київської міської управи Івана Коровицького про відродження церковного життя Києва у вересні 1941 — першій половині 1942 року, лист референта музеїв Ольги Гейбель керівникові 2-го відділу Генералкомісаріяту Київ про можливість передання церкви Спаса на Берестові церковній громаді, доповідна записка співробітника Оперативного штабу Ериха Цьольфеля про розмову з ігуменом лаври Феопемптом (Клітним), листи намісника лаври архімандрита Валерія (Устименка), списки священнослужителів, монахів і послушників лаври.

Сьомий розділ репрезентовано документами п’яти німецьких установ і організацій: Зондеркоманди Кюнсберґа, Райхсміністерства окупованих східних територій, Оперативного штабу райхсляйтера Розенберґа, Генералкомісаріяту Київ, Крайового управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України. Їх об’єднує тематика перебування лаври та її культурних цінностей у віданні органів окупаційної влади. Документи восьмого розділу повідомляють про «мирне» руйнування архітектурного ансамблю лаври впродовж 1942–1943 років. Привертають увагу розпорядження штадткомісара Києва про негайну розчистку лаври та збір на її території матеріялів із заліза, міді, олова, дерева та скла; колективний лист Сергія Гілярова, Петра Курінного, Олександра Оглобліна та Наталії Полонської-Василенко референтові музеїв Ользі Гейбель із проханням порушити питання про припинення руйнування архітектурного ансамблю лаври; доповідна записка директора Управління Києво-Печерської лаври Віктора Тверського керівникові відділу культури та освіти Київської міської управи про руйнування у лаврі, здійснені від 14 грудня 1942 року до 27 січня 1943 року.

Дев’ятий розділ складається з документів про функціонування лаври після звільнення Києва. Серед іншого, вони розповідають про відновлення діяльности Державного історико-культурного заповідника «Києво-Печерська лавра», реевакуацію експонатів ЦАРМ УРСР та реституцію збірників українських закладів культури. Наприкінці кожного розділу подано коментарі до документів, а третій і шостий розділи проілюстровано світлинами, переліки яких вміщено після коментарів.

Третя частина збірника містить два плани Києво-Печерської лаври (1920-х років та сучасний) із поясненнями до них. Далі подано 48 таблиць зі 138 фотографіями, на яких зафіксовано історію лаври напередодні та впродовж Другої світової війни. Зокрема, тут є світлини, зроблені під час візиту президента Першої Словацької республіки Йозефа Тісо до Києва та його відвідин лаври 3 листопада 1941 року. Подано портретні світлини представників німецької окупаційної влади (Пауля Бльобеля, Курта Ебергарда, Фридриха Єкельна, Карла Кіцинґера, Ганса Коха, Фридриха Роґауша), керівників київських музеїв (Івана Волянського, Сергія Гілярова, Поліни Кульженко, Всеволода Маєвського, Олекси Повстенка, Валентина Шугаєвського та інших). Наявні також знімки експозиції ЦАРМ УРСР 1940–1942 років.

У четвертій і останній частині подано науково-довідковий апарат, репрезентований переліком документів, списками скорочень, використаних архівних фондів, археографічних та публіцистичних видань, ілюстрацій, літератури, а також покажчиками: іменним, топонімо-географічним, покажчиком установ та організацій.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій