Мар’яна Савка. Квіти цмину

Травень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
170 переглядів

Львів: Видавництво Старого Лева, 2006.

«Квіти цмину» – це одна з тих поетичних книжок, що зворушують. Задумом, оформленням збірки і настроєвістю текстів. Щемко читається авторчин вступ про потребу пам’яті – про тих, хто був задовго (і закоротко) перед тобою. Книжка й постала із цієї пам’яті, а також із потреби відчувати родовий зв’язок із тими, кого вже немає, але кого не перестаєш любити; із важливості думати про те, з чого для тебе почався світ, і чим він був, коли ти в ньому ще не був присутній. Із пам’яті про присутність і про межу, яка відділяє її від... неприсутности чи чогось іншого?..

Переплетена старими чорно-білими світлинами книжка містить сильніші й слабші поезії, що настроєво вписуються в одну гаму: дещо ностальгійну, тонко-чутливу і чуттєву. І дещо тривожну. Тривожать зміни, що стаються. Тривожать смерті і любові – власне, на переплетенні цих двох центральних і однаково межових у певному сенсі тем (традиційне поєднання еросу й танатосу) виростають усі решта. Всі вони запитують і замовкають, не даючи відповідей, – тільки ближче або далі підступають до цієї невидимої межі. Межі поміж двома, які любляться; межі поміж собою нині й завтра, і вчора; межі поміж своєю молодістю і ще не помітним назовні, але вже поміченим, себто відчутим, старінням; межі між старінням і старістю; між старістю і смертю... Може, смерть – це просто дуже глибока старість, із якою складно залишатися в світі, який він є? А в тому, іншому, все буде майже так само, як і тут; а перед Великоднем там навіть можна буде посповідатися в митрополита Шептицького... Таке густе плетиво текстів і фотографій становить сюжетну канву цього видання.

У «Квітах цмину» все, що любить і любиться, залишається живим. Неживим стає тільки те, в чому вже немає любові. Це, здається, єдиний заступ, за яким уже нічого немає, і до якого тексти збірки не мають жодного стосунку. Натомість авторка пише тремку історію радостей і пам’яті – фраґменти історії щоденности, що залишаться до завтра й післязавтра, – також як старі вицвілі знімки.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій