Ірина Шувалова, Іван Рябчій, Тимофій Гаврилів.... Кур’єр Кривбасу 2016, № 323–324–325

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
228 переглядів

Число розпочинає оповідання Ірини Шувалової, більш відомої як поетки (а «проза поета» нині — явище вельми поширене). Її «Червона гора» — багатозначний, символічний, мітологічний текст, ґрунтований, зокрема, й на сьогоднішніх воєнних реаліях. Ворожий постріл несподівано стає для військового виходом в інший, незнаний, цікавий світ. Іван Рябчій представляє оповідання «Психопомпи», несподівано сентиментальне, притчеве й так само пов’язане з дотиком до метафізичних сфер та вищих сил. І ще одна «проза поета» — оповідання «Для дорослих людей» Тимофія Гавриліва. Твір перейнято філософським настроєм і психологічними деталями, які й визначають сюжет та долі головних героїв.

У цьому ж числі можна познайомитися з польським письменником Боґданом Леблем, точніше з уривком із його роману «Пекло ввійшло до раю» в перекладі Божени Антоняк. Густа, метафорична, асоціятивно насичена проза, дія якої розгортається у ХХ столітті в західноукраїнському загумінку серед гір і снігів, де маленький хлопчик із мішаної польсько-української родини пізнає світ, своїх сусідів, однолітків і власну відчуженість від них.
Поетичну рубрику відкриває добірка леґендарного співзасновника Нью-Йоркської групи Богдана Бойчука під назвою «З проекту “Повизбируване з пам’яті”». Бойчук помер у лютому 2017 року. Важко сказати, чи публікація готувалася до, чи все-таки після цієї сумної втрати. У кожному разі вона виявилася меморіяльною. У віршах, написаних 2016 року, бачимо характерну для поета гру логічних парадоксів і герметичність, накреслену стриманими й вигадливими «мазками». «Повизбируване з пам’яті» свідчить, що Бойчук пішов із життя при яскравій поетичній силі.

Іще одна поетка номера — Світлана Короненко, представниця традиційнішого та естетично простішого поетичного напрямку. Лірика безпосередніх реакцій, афористичність і можливості якнайкласичнішого римування визначають характер її віршів. Поет Андрій Підпалий далі працює в просторі експериментів із розпадом і перекомбінуванням мови, зі звуками, складами, відблисками давніх значень чи просто колажем літер.

У перекладі Юрія Буряка надруковано цикл віршів Райнера Марії Рильке «Життя Марії», один із хрестоматійних творів доби модернізму. Марко Роберт Стех знайомить з епістолярними слідами контактів видатного письменника Ігоря Костецького з молодшими естетськими колами української еміґраційної літератури, а саме з Нью-Йоркською групою: це листи Костецького до Богдана Рубчака. У них — думки про літературні новинки та загальну культурну ситуацію в українських і західних масштабах, особисті поради й зауваги, розповіді про творчі та видавничі плани. А також намагання добитися від Рубчака перекладу «Хати Бернарди Альби» Лорки, що тривали мало не з листа в лист протягом десятиліть.

Іще один ретроспективний матеріял — дві «мурівські» статті Уласа Самчука і Григорія Костюка про українського письменника Аркадія Любченка. Нечастий гість на сторінках наших часописів — драматургія. У цьому числі часопису надруковано п’єсу Олександра Ірванця «Нічия територія». Це, сказати б, філософська комедія про кількох людей, які випадково на цілу ніч застрягли на українсько-польському кордоні.

У жовтнево-грудневому «Кур’єрі» завершується публікація збірки «Поезії» класика світового модернізму Сен-Жон Перса в перекладі Володимира Брюггена. Розлогий, складний і вибагливий твір із багатющим плетивом метафор та асоціяцій, певно, найкраще пасуватиме до так само тривалого читання порціями — вдумливого чи, навпаки, настроєвого.

Літературознавець Марко Павлишин представляє дослідження творчости Григорія Квітки-Основ’яненка. Він дослідив тексти письменника з погляду їхньої орієнтації на різні типии авдиторії — зокрема, на загальноімперську та «малоросійську», показуючи істотний вплив такої орієнтації на прозу першого українського сентименталіста. Дослідник літератури і журналістики Ігор Михайлин продовжує з попередніх чисел часопису цикл етюдів-спостережень «Зі щоденника науковця». Тут роздуми над дуже різними питаннями: від образу перламутрового сміху і плачу в Тичини до пісні про київську футбольну команду «Динамо», перелицьованої в шістдесятих роках із популярної тоді «Черемшини».

Завершують число рецензії. Вікторія Гранецька відгукується на поетичну збірку Володимира Вакуленка-К. «УБД-реінкарнація», Ірина Старовойт — на книжку Марка Роберта Стеха «Есеїстика у пошуках джерел», а Валерія Богуславська пише про дві книжки Маріанни Кіяновської — «До Р.» і «373».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
«Кур’єр Кривбасу» за січень–березень 2017 року розпочинається строкатим прозовим блоком. «...
Володимир Шелухін ・ Березень 2017
«Маша, або Постфашизм» вціляє у самий нерв дискусій про природу гуманізму, жанрово коливаючись між...

Розділи рецензій