Галина Пагутяк, Роман Іваничук, Ярослав Мельник та ін. Кур’єр Кривбасу. 2016, № 320–321–322

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
239 переглядів

Літньо-осіннє число часопису розпочинає новела Галини Пагутяк «Жінка з Горлівки». Твір зосереджено на темі війни на Донбасі. Головна героїня приїздить із Горлівки, де жила багато років, на малу батьківщину до галицького села. На читачів очікує психологічно-реалістичне зображення складного вузла емоцій і контекстів, який неминуче виникає в такому випадку.

В оповіданні Романа Іваничука «Танго» танець є призмою, крізь яку показано ще драматичніші, ніж сьогоднішні, колізії історії ХХ століття. Пристрасний і романтичний образ танґо супроводжує наратора протягом багатьох десятиліть. Тут є і розповідь про композитора Богдана Весоловського, автора, зокрема, численних танґо. Текст витримано в ностальгійно-мемуарному дусі.

У цьому ж числі поряд розташовано дві добірки з концептуальними і дотепно подібними назвами: «Три оповідання» Ярослава Мельника і «Три новели» Людмили Таран. Мельникові оповідання представляють один із найплідніших тематико-естетичних напрямків — побутовий абсурд. А новели Таран апелюють до психологічно-реалістичного дискурсу. Є тут історія росіянки, що опинилася в Україні, коли розпочалася російсько-українська війна (твір споряджено несподіваними та малофункціональними примітками з перекладом російськомовних реплік). Є «флешбек» до подій у лютому 2014 року на Майдані. А ще — символічний медитативний текст, пов’язаний із мотивами смерти, старіння.

Завершує блок української прози Василь Карп’юк. Його серію маленьких оповідань «Так довго жити просто непристойно» позначено грайливою притчевістю, доречною і досить вигадливою увагою до форми та м’яким ґротеском.

Перекладну прозу представлено більшим текстом Бориса Петровіча «Стах», у перекладі Наталі Куліш із білоруської. Прості, хоч і насичені, любовні переживання молодого хлопця перетворюються тут на багатозначну та символічну історію з виходами в далеке минуле.

Критик Євген Баран і перекладач Юрій Ананко знайомлять читачів із уривками поетичної та зворушливої прози іспанського письменника Хуана Рамона Хіменеса «Платеро і я», в центрі якої — дружба людини з віслючком. А Гурам Петріяшвілі (з грузинської переклав Іван Андрусяк) у повісті «Давид і Григорій» романтично і безпосередньо моделює можливість зустрічі Григорія Сковороди з Давидом Гурамішвілі (у XVIII столітті).

Поема Маріанни Кіяновської «Поетичний фестиваль у Баку» не зовсім схожа на більшість творів знаної авторки. Це — такий собі метафоричний репортаж у верлібрах. У ньому враження від азербайджанської столиці, літературного фестивалю переплітаються з історико-геополітичними відчуттями. Такі самі враження викликає й поема самобутньої Раїси Лишої «Вістителю мандрів» — віршована медитація-присвята пам’яті Олега Лишеги. Її текст значно сюжетніший і лінійніший, ніж «типові» тексти поетки.

«Відбілена земля» Віктора Виноградова — поезії з фонетичними іграми, алюзіями, формальним розмаїттям. Чимало з них присвячено подіям нинішньої війни.

У рубриці «Нові автори нового століття» — поезія Романа Романюка. Її домінантами є метафізика, мовні візерунки, а також інтертекстуальний зв’язок із українським високим модернізмом.

Віра Вовк публікує добірку перекладів «Revista Orfeu. Тема Орфея в португальській і бразильській літературі». Це вірші авторів, пов’язаних із модерністичним часописом «Orpheu», що виходив у Лісабоні в 1915–1916 роках. Ось імена поетів добірки: Міґел Торґа, Гермес Мартиньє Фонсека, Жорже де Ліма, Вінісіус ді Морайс. У цих віршах послідовно з’являється образ Орфея, що створює певний компаративістський ефект.

Серед поезії варто відзначити й чималу добірку афористичних текстів сучасного польського поета Казімєжа Бурната в перекладі Ігоря Пізнюка, а також переклади творів австрійського поета Кристияна Льойдля, виконані Назаром Гончаром і знайдені в його архіві.

Критично-есеїстичний блок матеріялів журналу відкриває Павло Щириця зі статтею «Інший Улян». Її присвячено торішньому виданню оповідань леґендарного українського прозаїка Олеся Ульяненка «Яйця динозавра».

Марко-Роберт Стех представляє ранній твір колоритного і контроверсійного письменника Юрія Косача — новелу «Чудесна балка». У стислій, але інформативній передмові він характеризує її у контексті «романтики вітаїзму», проте наголошує, що «Чудесна балка» не є твором, підпорядкованим поетиці Хвильового, вторинним щодо неї. Чи погоджуватися з дослідником, справа читачів, однак я переконаний, що чимало тих, хто прочитає «Балку», назвуть вплив Хвильового на твір раннього Косача визначальним. І тематикою (людина, схильна рефлексувати, в чорно-білих бойових обставинах; тут — італієць-дезертир, який потрапив до українського партизанського загону під час Другої світової війни), і рвано-патетичною напруженою стилістикою.

Володимир Погребенник рецензує книжку Ярослави Мельничук «20 есеїв про Ольгу Кобилянську та її поціновувачів», Леся Шевцова розповідає про видання дитячих віршів Григорія Фальковича «Шалахмонеси», Уляна Глібчук — про поезію Валентини Давиденко «Білу лампу внесу тобі в ніч», Мар’яна Барабаш — про книжку шведської поетки Ліни Екдаль «Про бажання стати виразною як людина». А Ігор Котик розмірковує на тему художньої зрілости на матеріялі найновіших книжок Наталки Білоцерківець, Юлії Мусаковської та Мирослава Лаюка.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій