Володимир Кашка, Ольга Деркачова, Степан Сапеляк.... Кур’єр Кривбасу. 2004, № 171, лютий

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
91 переглядів

Лютневий «Кур’єр Кривбасу» далі публікує нескінченну картотеку пана Альфи, що її впорядкував автор роману-робітні «Житло» Володимир Кашка. Власне, картотека давно розрослася настільки, що цілковито поглинула задум і зміст роману, перетворивши його на довічно розтягнений процес архівації. Що ж, сьогодні ці примари Борхеса все ще в моді. Зостається лише порадити авторові перенести свій роман на справжні картки, як це робить один санкт-петербурзький поет, і читати їх перед публікою, абияк виймаючи з шухлядки, – шарм буде неабиякий. Також друкуються оповідання Ольги Деркачової.

У поетичному розділі поряд зі «Скіфською драмою» Степана Сапеляка вміщено добірку віршів трьох малознаних київських поетів 70–80-х Віктора Могильного, Віктора Баришполя і Григорія Тименка. Її впорядкував і відкоментував Костянтин Коверзнєв, котрий після того, як дехто з ретельних критиків зарахував його до «Київської школи», вирішив власноруч переглянути склад цього сливе мітичного утворення, долучивши до традиційних святців трьох вищеназваних поетів. Ревізіоністська історія в підсумку до болю нагадує стару-добру казку про рукавичку, по яку ось-ось повернеться її справжній власник.

Рубрика «Витоки» подає чергову частину документальних споминів Світлани Кириченко «Люди не зі страху», а також уміщує есей Володимира Базилевського «Інстинкт генія», присвячений проблемі звертання українських класиків до російської мови.

В рубриці «Постаті» триває рік Емми Андієвської. Цього разу в добірці фігурують новели письменниці зі збірок «Подорож» і «Тигри», а також текст «Джалапіта», крізь який виразно проступає ніцшевська лиштва. Публікацію супроводять розвідки Марка Роберта Стеха «Іншим обличчям в потойбік...» і Юрія Шереха «Диптих про книжки з подвійним дном». Крім того, в рубриці вміщено нотатки Григорія Зленка про стосунки Тараса Шевченка з родиною Мокрицьких.

Рубрика «Універс» уміщує цикл Стаха Лучківа «Край Океану» – своєрідну поетичну медитацію на відхід Василя Барки, в дещо важкуватому й архаїчному перетлумаченні Богдана Бойчука. Варто також додати, що Стах Лучків – американський прозаїк і поет, редактор міланського журналу «Картієр Арт» – не лише особисто знався з автором «Океану», але й зумів відтворити англійською його непростий поетичний синтаксис.

С.С.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій