За редакції Ганса Йоаса та Клауса Віґандта. Культурні цінності Європи

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
334 переглядів

Переклад з німецької Ксенії Дмитренко та Володимира Шведа
Київ: Дух і Літера, 2014.

Автори книжки (учасники однойменного колоквіюму) прагнуть визначити, чим насправді є европейські цінності. Ганс Йоас формулює питання, що об’єднує всі тексти в книжці: «Як нам знайти визначення культурних цінностей Европи, вільне від самовихваляння і пошуків нових ворогів <…>, яке не вело б до великих утопічних ілюзій і водночас дозволило б нам чітко орієнтуватися у добу, коли на европейському рівні ухвалюються рішення великої історичної ваги?». У цьому міждисциплінарному збірнику історики, філософи, політологи, соціологи демонструють різні підходи до визначення і розуміння европейських цінностей, зіставляючи різні традиції та культури.

Шмуель Н. Айзенштадт досліджує ознаки «осьових культур», визначає їхні спільні риси та відмінності і розглядає стосунок цих культур до Модерну. «Осьовий час», на авторову думку, можна вважати за соціокультурне джерело, з якого походять традиції, що сформували Европу.

Автори збірки пропонують розглянути напругу між Атенами (дух філософії), Римом (правовий порядок) і Єрусалимом (узаємини людини з Богом), що здійснила визначальний культурний та релігійний вплив на історію Европи. Вольфґанґ Губер описує головні мотиви юдео-християнської традиції (творення, любові, надії, навернення), аналізує підходи до розгляду відносин між юдаїзмом і християнством (релігійно-історичний, модель заміщення, концепція священної історії, модель двох шляхів). Автор переконує, що так само як немає підстав, аби марґіналізувати все християнське в Европі, не можна обмежуватися християнством. Цінністю сучасної Европи є усвідомлення того, що не ворожнеча, а примирення має утворювати перспективу, в якій слід розглядати відносини між юдеями та християнами.

Стаття Кристіана Маєра продовжує розгляд традицій, які лежать в основі европейської культури. Автор досліджує греко-римську традицію та її вплив на середньовічну і новочасну Европу. Ідеться передусім про породжену античністю політичну та юридичну культуру. Греко-римська традиція, на думку Маєра, відіграла для Европи важливу роль, адже правила за сполучний елемент між націями. У статті Міхаеля Борґольте розглянуто европейське Середньовіччя і зосереджено увагу на множинності цінностей, яку породила ця епоха. Автор переконує, що культурне розмаїття, до якого Европа призвичаювалась і через терпимість, і через сутички, заклало підвалини того, що сьогодні можна говорити про европейські цінності у множині.

У наступних частинах книжки розглянуто конкретні цінності. Орландо Патерсон присвячує статтю цінності свободи. Як стверджує автор, зрозуміти походження свободи можна, звернувшись до історії рабства. Курт Ляш звертає увагу на цінність внутрішнього світу, стверджуючи, що Европа в особливий спосіб відрефлектувала її, посиливши напругу між внутрішнім світом і діяльністю. Вольфґанґ Шлухтер міркує, чи раціональність є специфікою Европи. Автор звертається до Макса Вебера, який закликав пізнати особливу своєрідність західного раціоналізму і намагався пояснити його виникнення. Шлухтер висновує: европейський культурний світ пов’язано зі специфічним процесом раціоналізації, який, однак, породжує сумніви щодо того, чи набув він універсальної чинности. Вольфґанґ Рейнхард замислюється над значущістю повсякденного життя і розглядає наслідки ціннісного зламу в европейській культурі, який призвів до того, що звичайні щоденні справи (господарювання, праця, кохання) почали сприймати не як необхідність, а як цінність. Кристоф Менке розглядає цінність самоздійснення і автентичности з погляду співвідношення між внутрішньою природою та соціяльною нормативністю. Автор звертає увагу на двозначність самоздійснення, яка втілюється у двох життєвих досвідах: перший уособлено через персонаж Антигони (романтичної героїні «автентичного життя», яке вбачає загрозу в усталених соціяльних традиціях), а другий — через персонаж Едипа (утілення постромантичних «модерних» сумнівів, зосереджених на пошуках загрози самоздійсненню у внутрішньому світі особи).

Аби визначити поняття Просвітництва, Рейнгарт Козелек звертається до його історії і на основі цього визначення оцінює окремі аспекти німецької історії. Марк Мазовер показує, що Европа в ХХ столітті була «темним континентом», який породив тоталітарні ідеології та нівелював цінність свободи. Водночас автор переконаний, що Европі вдалося подолати тоталітаризм, а його загрозу він бачить сьогодні поза межами европейського континенту.

Окрім того, у книжці представлено статті Гельмута Томе (методологічні особливості аналізу европейських цінностей у межах емпіричних соціяльних досліджень), Дитера Зенґгааса (компаративний аналіз культурних конфліктів або «культурних битв»), Ґудруна Кремера (про суперечки з ісламом щодо базових цінностей), Петера Ваґнера (міркування про те, чи має Европа культурну ідентичність).

У післямові до книжки Клавс Віґандт підсумовує дискусії, зосереджуючись на інтелектуальних викликах сучасности. Він переконаний, що відповіддю на ці виклики в ситуації боротьби за новий світовий порядок має стати обстоювання універсальних цінностей (гідности людини, свободи, рівности й демократії) та збереження на планеті максимуму культурного розмаїття.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Орися Грудка ・ Квітень 2018
Це книжка про форми «реаліті», але більше – про саму реальність, яка трансформувалася з втручанням...
Олена Дядікова ・ Листопад 2016
Вольфґанґ Шивельбуш — німецький літературознавець, знаний із використання методу історії...

Розділи рецензій