Василь Герасим'юк. Кров і легіт: вибрані вірші і поеми

Серпень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
861 переглядів

Чернівці: Букрек, 2014.

Хто б іще донедавна припустив, що Василь Герасим’юк писатиме про діджея, хасида та особливості метробудування?

Чергову книжку поета віддаляє від попередньої («Смертні в музиці», 2007) чималий відтинок часу. Але це не заважає зарахувати митця до наймобільніших у літпроцесі. «Переображення діждався / І Преображення настало», — зізнається ліричний суб’єкт нового вірша («Народжений за день до Спаса…»). Дух «Переображення», трансформацій здається визначальним для збірки. 

Імовірно, рушієм змін є саморефлексія, притаманна поколінню 1980-х. Останні вірші Ігоря Римарука, нові книжки Тараса Федюка зважають на умонастрої 2000-х (із провадженням розкутої медитації, пошуком нових симптоматичних героїв, увагою до парадоксів) і прагненням приміряти їх до власної поетики. Про схоже переосмислення власного доробку свідчать численні автоцитати Герасим’юка: вірш «Серпень за старим стилем. Зорепад…» ґрунтується на алюзії до «Серпня за старим стилем», поема «Сон у метро» мислиться як «римейк» «Київської повісти».

Несподівано важливий статус у творах належить комічному. Чутливий до драматизму поет не уникає самоіронії, навіть насмішки над класикою: «Вража, зла тепер — в цих панів і рабів. / Тільки що окропити нею?» («Ах, лента за лентою… Листопад…»). Актуалізуються також засоби гри. У вірші «Портвейн-777» трапляються і різкі анжамбемани (апелювання до «П. Г. / Тичини — флейт, кларнетів, шовків»), і чергування тематичних рівнів (від стереотипів про митців до саркастичного вироку епосі).

Окремої згадки вартує ще таке: нинішній Герасим’юк постає як київський поет. Центром його художнього простору найчастіше є Дніпро («Болиш? — поет запитує. Боли ж!..»). Розгортається медитація про локус пагорбів («Вже чув цей сміх…»). Конкретизується дійсність і в сюжетах ностальгії: в «реквіємі» «Повторний сеанс» розповідь про молодість асоціюється з технікою Станіслава Бондаренка — поета, чиєю візитівкою були ретро-замальовки Києва. Та меншою мірою Герасим’юк вдається до просвітительської тональности. У його прогулянці містом сатиру поєднано з усвідомленням порожнечі та відчуттям ніжної довіри. «Я»-поет дорожить «уламком Воріт / Золотих», хоча «за ними — пейзаж, / який після нас».

Чи все це експеримент? Можливо, але переконливий: від першого сплеску крові до останнього леготу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій