Jan Skórzyński. Krótka historia Solidarności (1980–1989)

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
27 переглядів

Gdańsk: Europejskie Centrum Solidarności, 2014.

Суспільний резонанс теми польського руху «Солідарність» зміцнюється неоднозначністю посткомуністичної трансформації, яку супроводжував компроміс частини опозиціонерів з їхніми колишніми противниками з комуністичної партії. Популярний виклад історії «Солідарности» історика і публіциста Яна Скужинського розвінчує міти й маніпуляції, що існують у сучасному польському політичному дискурсі.

Хоча особі лідера «Солідарности» Лєхові Валенсі присвячено в книжці немало уваги, вона зовсім не є історією одного героя. Автор вводить в оповідь значно менш популярних персонажів, як-от Боґдана Борусєвіча чи Анджея Ґвязду, всіляко підкреслює «низовий» характер польського «карнавалу революції». Далекий від ідеалізування протесту історик описує поступову і не завжди сміливу трансформацію вимог робітників: від соціяльних і економічних до виразно політичних.

Першу фазу руху в авторовій візії найкраще ілюструє твердження: «“Солідарність” було організовано не так проти держави, як поза нею». Страйки 1980 року, які привели до створення «Солідарности», були не так виступом проти влади, як рухом за вільні профспілки. Спротив ідеологічної опори комуністів — робітничого «пролетаріяту» — остаточно позбавив партію леґітимности в очах суспільства. Участь мільйонів людей у протестах, солідарний захист прав спровокував зміну правил гри, підважив незаперечний десятиліттями контракт між суспільством і владою. Ґданські домовленості серпня 1980 року стали відправною точною подальшого розвитку протесту. Понадпартійна співпраця інтеліґенції і робітників, марксистів і католиків, правих і лівих робила голос «Солідарности» щораз гучнішим, а позиції комуністів — слабшими. Як писав Ришард Капусцінський, наближалося «свято розправлених плечей і піднятих голів».

В арґументації Скужинського незалежна профспілка не мала стрункої ієрархії і диктату лідерів, і пересічні члени впливали на ухвалення рішень. Уже протягом першого року її існування до «Солідарности» записалося сім мільйонів осіб, тоді як польська компартія нараховувала лише три мільйони членів. Коротко кажучи, робітнича профспілка поступово перетворилася на парасолю для різного штибу політичних організацій, що вже не соромилися відкритої конфронтації з урядом. Революція «Солідарности» повернула з небуття еміґраційну літературу, підпільні видавництва друкували вірші Чеслава Мілоша, прозу Вітольда Ґомбровіча, праці західних антикомуністів на зразок Джорджа Орвела. Цензура ставала все менш прискіпливою, а публіцисти — розкутішими у критиці status quo. Інтелектуальне пробудження було частиною революційного карнавалу, що розпочинав свої східноевропейські ґастролі з «народної» Польщі.

Комуністична влада під проводом Станіслава Кані і Войцеха Ярузельського не могла змиритися з мобілізацією робітників та інтеліґентів. У грудні 1981 року під приводом загрози вторгнення совєтських військ польські комуністи ввели військовий стан, суттєво обмежуючи свободу слова і запроторюючи тисячі активістів «Солідарности» за ґрати. Як доводить автор, такі жорсткі заходи не було продиктовано небезпекою втручання «братського» СССР — Москва була зайнята Афґаністаном, та й керівництво «народної» Польщі заздалегідь готувалося до операції. Реальною причиною відкритої війни комуністів із громадянським суспільством були побоювання втратити контроль над ситуацією. Та аґресивна реакція влади стала водою на млин суспільного невдоволення. Маховик змін, як доводить Скужинський, було не спинити, а вже 1988 року протести спалахнули з новою силою. Моральну підпору активістам надавав Іван Павло ІІ, а зміни в СССР позбавляли місцевих комуністів підтримки Кремля. Усвідомлюючи безвихідь ситуації, економічний колапс і спротив суспільства, Ярузельський пішов на перемовини «круглого столу» (лютий-квітень 1989) і подальшу демократизацію політичного устрою.

Попри відверту політизованість питання у сучасних польських дискусіях авторові вдалося неупереджено висвітлити історію становлення і перемоги «Солідарности». Опозиційний рух 1980-х у його візії був дуже нетиповим виступом польських патріотів, оскільки замість традиційного романтичного ідеалізму їхніми діями керували холодний розум і прагматизм. Профспілкові лідери та інтеліґенція постулювали винятково мирний протест, були обережні у формулюванні політичних вимог, тож сама революція дістала назву «самообмежувальної». Скужинський стає на бік тих, хто виправдовує поміркованість опозиції: «розсудливим прагматикам» Лєхові Валенсі та Яцеку Куроню протиставляє «гарячі голови» Корнеля Мазовецького і Лєшека Мочульського. На його погляд, історія підтвердила правильність обраної стратегії, адже вдалося уникнути кровопролиття. «Солідарність» дала урок політичної культури компромісу.

Книжка подає дещо спрощену картинку суспільно-політичних пертурбацій 1980-х, проте викладення нюансів і детальних фактів не належало до авторових намірів. Скужинському вдалося написати коротку і водночас змістовну синтезу одного з наймасовіших соціяльних протестів ХХ століття. Такий формат популярної історії пасує для іноземної публіки, зацікавленої драматичною долею націй, що опинилися під ковпаком совєтської «імперії зла».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Єгор Брайлян ・ Листопад 2017
Бестселер британського історика та журналіста Ніла Ферґюсона присвячено вирішенню одвічних питань:...
Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Книжку сповнено дражливими, травматичними спогадами про повсякдення війни: виживання, окупацію,...

Розділи рецензій

Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін20 жовтня 2017
Зображення користувача Юлія Ємець-Доброносова.
Юлія Ємець-Доброносова11 жовтня 2017
Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін3 жовтня 2017