Zofia Chomętowska, Maria Chrząszczowa. Kronikarki — The Chroniclers. Fotografie Warszawy 1945–1946

Грудень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
109 переглядів

Warszawa: Fundacja Archeologia Fotografii, 2011.

Хронікерки — це дві польські фотографині, Зоф’я Хоментовська і Марія Хжонщова. Блукаючи вулицями післявоєнної Варшави, вони документували вигляд міста, яке майже повністю було знищено під час Другої світової війни.

Понад 300-сторінковий альбом містить практично покрокову документацію окремих вулиць польської столиці 1945–1946 років. Подібні до абстракцій, ці світлини зіткані з хаотичних поєднань зруйнованого міста. Тут бачимо будинки, дерева, тіні, купи каміння, якими завалено прохід через браму, ковані паркани, що випинають візерунками посеред сміття, поля, встелені цеглою, з якої несподівано виринають вежі церков. Це вщент знищене Варшавське ґето, де, за іронією, найкраще вціліли кам’яні стіни-паркани.

Водночас це документація того, як повертається до життя місто і його мешканці, які зіштовхнулися з потребою відбудовувати свій дім. Побутові дрібниці як свідчення цього «життя на руїнах» набувають буквального сенсу: шматки будівель правлять за лави, цеглини — за вуличні прилавки з їжею та книжками, громадський транспорт — це щонайбільше візок чи вантажівка. Манікюрна будка посеред зруйнованого міста як символ нормального, мирного часу. А вже на іншому фото, навпроти цієї будки, на шматку каменя, схожому на колишню колону, сидить жінка, знявши один босоніжок і заклавши ногу на ногу так, що видно її чорну брудну ступню.

Цікаво, що до війни Зоф’я Хоментовська працювала фотографом при Міністерстві комунікацій, знімаючи краєвиди та інтер’єри палаців, а також виграла конкурс «Краса Варшави». Конкурс підтримував тодішній мер міста — Стефан Стажинський, якого опозиція називала майстром пропаґанди. Хоментовська, документуючи місто (що, здавалося б, може більше наполягати на об’єктивності, як не документалістика?), водночас погоджується на суворий відбір «правильного» матеріялу, який змальовував би велич Варшави, ставлячи її на один щабель з іншими европейськими столицями. Її знімки з’являються на виставках, що відбуваються під патронатом Стажинського. Це «Варшава майбутнього» (1936), «Варшава: Вчора, Сьогодні, Завтра» (1938). А вже після війни у тій самій будівлі, вцілілому Національному музеї, 1945 року, її роботам та роботам Марії Хжонщової судилося показати не велич міста, а його падіння.

Як зазначає у післямові Ґжеґож Пьонтек, автор дописів до фотографій, архітектор та історик архітектури, у сьогоденній Польщі зображення реконструкції Варшави не вітають, адже воно розмиває маніхейське бачення історії і постає в тіні міту про Варшавське повстання, яке практично стало формотворчим елементом для історії Польщі ХХ століття. Натомість, на його думку, ці фотографії набагато більше звеличують мешканців Варшави, адже нині кожен другий мешканець столиці насправді походить з-поза неї. Після війни з понад мільйона містян повернулося лише 200 тисяч. Це означає, що заселяли і розбудовували польську столицю більшою мірою «новоприбулі», громадяни з різних куточків країни.

Окрім фотографій, альбом містить післямову Ґжеґожа Пьонтека та редакторки видання Кароліни Левандовської, де ґрунтовно досліджено історичний контекст, а також творчі шляхи та пошуки фотографинь. Видання-білінґву представлено англійською і польською мовами. Наприкінці можна побачити блокноти, де Зоф’я Хоментовська і Марія Хжонщова збирали й укладали свої світлини. Перша сторінка одного з блокнотів Хоментовської має назву: «Варшава живе!».

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Лютий 2018
Їх так багато, вони зачаїлися на автобусних зупинках у найвіддаленіших закутках бездоріжжя, на...
Марина Полякова ・ Грудень 2017
Клуб ілюстраторів «Pictoric», Арт-центр Павла Гудімова «Я галерея» та Український кризовий медія-...

Розділи рецензій