Pod red. M. Markiewicza, E. Opalińskiego i R. Skowrona. Król a prawo stanów do oporu

Вересень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
123 переглядів

Kraków: 2010.

Видання є спробою переосмислити дослідження в польській та европейській історіографії щодо права опору шляхти проти двору. Проблематика статтей широка: від теорії права опору до конкретних аспектів боротьби представників нобілітету проти монархів; географічно студії стосуються Речі Посполитої й окремих европейських країн. Книжку поділено на п’ять рубрик: теоретичні аспекти права шляхти на опір проти двору, функціонування тієї доктрини в політичній практиці, рокоші Зебжидовського і Любомирського, конфедерації проти короля у XVIII столітті й уявлення самих «бунтівників» про право опору монархові.

Цікаво, що першим документом у середньовічній Европі, який арґументував право нобілітету на опір, була угорська «Золота була» 1222 року, а південноевропейський «Великий привілей» 1278 року, прийнятий в Араґоні, хронологічно і змістовно був подібний до англійської «Великої хартії вольностей». Тобто у середньовіччі за багатьма показниками суспільно-політичного розвитку різні реґіони Европи не поступалися її західній частині.

У другому розділі представлено функціонування права шляхти на опір у політичних конфліктах у Королівстві Польському та інших країнах. Дві статті присвячено громадянським війнам в Англії, Шотландії й Ірландії, під час яких нобілітет, чинячи опір двору, використовував релігійні гасла. Цікаво зіставити перебіг цих процесів з українськими революційними подіями часів Богдана Хмельницького.

Третій розділ присвячено сценаріям реалізації права на опір, записаного в Генрикових артикулах. Мирослав Наґельський порівняв конфедерації Зебжидовського та Любомирського під кутом зору підтримки рокошан шляхетською спільнотою, військом та політичними елітами, – роялісти, вважає автор, прагнули зліквідувати опозицію, але не використовували в цьому парламентської боротьби. Генрик Візнер проаналізував леґальність рокошу Зебжидовського у світлі писаного та звичаєвого права; Едвард Опалінський розглянув ставлення шляхти до пропозицій радикальних політиків; рокошани вірили в примат рокошу над парламентом, і на початку 1607 року ледве не сталося шляхетської революції з детронізацією короля. Даріуш Купіш проаналізував плани військових реформ, що їх пропонували конфедерати; Анджей Рахуба показав, у чому була відмінність суспільно-політичного життя Великого князівства Литовського від коронного і як вона впливала на позицію литовців щодо рокошу; Ігор Крашевський представив бачення конфедерації Любомирського очима французів, які дивилися на ті події крізь призму Фронди; Єжи Урвановіч систематизував явище військових виступів, характерних для XVII століття.

У четвертому розділі Рафал Нєдзєля підсумував історіографічні дискусії щодо леґальности детронізації Авґуста II в часи передостаннього безкоролів’я; Андрей Мацук виокремив потужний рух литовської шляхти на підтримку Станіслава Лєщинського в 1733–1734 роках; Томаш Цесельський висунув сміливу тезу, що плани приготування конфедерації в 1740-х роках були політичною грою; Катажина Курас проаналізувала діяльність Фамілії проти планів конфедерації Потоцьких 1741 року.

В останньому розділі подано статті, об’єднані увагою до того, як право на опір сприймали сучасники тих подій. Роман Соботка підтвердив думку, що ідею права станів на опір було розвинуто ще за середньовіччя, і шляхта, чинячи опір монархові, покликалася на прецеденти минулого: наприклад, під час рокошу Любомирського – на арґументи виступу Зебжидовського. Даріуш Рольнік проаналізував погляди шляхти часів Станіслава Понятовського і виснував, що конфедерація була інструментом реалізації різних політичних інтересів, а не тільки права на опір.

Книжка має особливу цінність для української історіографії раннього нового часу, бо відкриває перспективи дальших досліджень опору українських еліт (шляхти, козацької старшини, Церкви) проти монархів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій