Євгенія Сенік. Країна У, або Казки чужим дітям

Січень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
447 переглядів

Чернівці: Книги–XXI, 2016.

Автобіографічна «Країна У, або Казки чужим дітям» Євгенії Сенік торкається актуальної теми осмислення української трудової еміґрації. Промовиста назва твору певною мірою відкриває читачам сюжетну лінію: у 63 умовних мініновелах, що увійшли до книжки, розповідається про заробітчанство, побачене очима молодої дівчини, яка працює в Німеччині нянею дошкільняти, залишивши вдома власну дитину. Ці короткі розповіді влучно доповнено чорно-білими фотоілюстраціями.

Оповідь ведеться від третьої особи, з докладним описом психологічних і філософських переживань дівчини Марії (чомусь здається, що ім’я вибрано невипадково і що воно має чіткий посил). Ці роздуми яскраво демонструють її характер і внутрішній світ: значне місце посідають питання патріотизму, релігії (за текстом — віри в Бога), самотности, мовного бар’єра, материнських інстинктів; а з другого боку — думки про світоглядні відмінності українців та німців, соціяльні моменти адаптації в іншій країні, еміґрацію і звикання до інших, несвоїх порядків та… життя і творчість Вінсента ван Ґоґа.

Побутове життя дівчини, особливості працевлаштування в німецькій родині, відмінності в життєвих поглядах та враження від спілкування з іншими еміґрантами — про все це читач дізнається через внутрішні діялоги героїні із самою собою. Через думки-розповіді описано і її життя в Україні до приїзду до Німеччини. Тому впевнено можна сказати, що ця книжка більше про відчуття та емоції, які має молода людина за кордоном до країни перебування та країни, у якій народилася та де залишилася її сім’я.

Країна У — окремий персонаж у книжці. Вона посідає основне місце (через музику, літературу тощо) в думках Марії. Можливо, тому історія вийшла менше про дівчину-еміґрантку, а більше про її ідеалізовану «країну У». «Марія дихала Україною, жила нею, прислухалася до її серцебиття і не відпускала її руки. Бо де б ти не був, поки твоє серце б’ється в унісон з ЇЇ серцем, ваш зв’язок буде непорушним», — пише про свою героїню авторка. Загалом довкола цього піднесеного патріотизму та віри головної героїні й зосереджено розвиток подій у книжці. Через це, напевно, у творі не дуже відчутно «настрій» країни-перебування героїні, про який, як на мене, читачеві хотілося б дізнатися більше. Елемент мелодраматизму теж доволі вагомий, хоча, можливо, авторка використала такий стиль написання як художній прийом. За жанром це стовідсотково соціяльна психологічна проза.

У будь-якому разі, ця книжка дає можливість відчути себе «в шкурі» еміґранта чи еміґрантки і спробувати змоделювати сюжет твору в ситуації, «якби» така історія сталася саме з тобою. Емоції, переживання, життєвий досвід і, безумовно, вибір у кожного будуть свої.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Квітень 2018
Візуальний супровід тексту забезпечують світлини Валерія Мілосердова – фотографа, який здобув...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...

Розділи рецензій