Andrzej Gliwa. Kraina upartych niepogod. Zniszczenia wojenne na obszarze ziemi przemyskiej w XVII wieku

Жовтень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
193 переглядів

Przemyśl: Wydawnictwo Naukowe Towarzystwa Przyjacol Nauk w Przemyślu, 2013.

Праця Анджея Ґліви є сумлінною студією катастрофічних воєнних знищень на Перемишльській землі впродовж XVII століття. Польський історик представив фатальний вплив іноземних вторгнень на економіку цього найбагатшого реґіону Південно-Східної Речі Посполитої.

У розгорнутому вступі подано теоретичні засади розвідки, історіографію теми, методологію та лабораторію наукового дослідження. Науковець розглянув проблему воєнних знищень у контексті дискусії про «генеральну кризу» у XVII столітті, яку розпочав Ерик Гобсбавм. Проблему «воєнних знищень» (zniszczeń wojennych) польський історик розуміє як матеріяльні та демографічні втрати від дій іноземних армій під час збройних конфліктів Речі Посполитої із сусідами. Поширені у Польсько-Литовській державі грабунки та визиски посполитих, що їх чинили свої ж жовніри, запропоновано називати «військовими знищеннями» (zniszczeniami wojskowymi) й аналізувати окремо. Ґліва звернув увагу на те, що у більшості праць доби Польської Народної Республіки, присвячених соціяльно-економічній історії, воєнні знищення не розглядали як важливий чинник економічного занепаду Речі Посполитої. Ґліва показав, як у марксистській історіографії прикрі наслідки воєнних знищень подавали як докази загнивання феодального ладу. Недостатнє вивчення предмета дослідження в сьогоднішній польській історіографії історик пояснює передовсім тим, що зацікавленість соціяльно-економічною історією в усьому світі зменшується. Окрім того, чимало талановитих істориків економіки пішли із життя у другій половині 1980-х років.

У першому розділі монографії розглянуто географічні та демографічні характеристики Перемишльської землі, а також мережу фортифікаційних будівель. Локалізацію наїздів ворожих загонів упродовж 1618–1699 років реконструйовано в наступному сюжеті. У розділі «Татарська навала 1620 року» зображено «успіхи» ординців у нищенні Перемишльщини після поразки коронних військ того ж року в Молдавії. У наступній частині йдеться про два татарські наїзди у ході Хотинської війни 1620–1621 років. Жовтневий Хотинський мир не припинив грабіжницьких набігів з боку і Речі Посполитої (запорожців, лісовчиків), і мусульманського світу (буджацьких та кримських татар). Воєнні знищення, яких завдавали татари, козаки та повсталі православні селяни у 1648 році, змальовано у дев’ятому розділі. У світлі опрацьованих джерел московсько-козацькі (1655 року) та шведські (1656 року) воєнні знищення були відносно малі (Х та ХІ розділи). Утім, за даними автора, вже наступного року семигородсько-козацька армія пограбувала 331 село та 18 міст. Найтрагічнішим для Перемишльщини став татарський наїзд 1672 року: користуючись складною для Речі Посполитої ситуацією, татари знищили майже всі сільські та міські поселення реґіону (ХІІІ розділ). Основну частину книжки завершують підсумки усіх виявлених воєнних знищень упродовж воєнних кампаній XVII століття.

Варто зазначити, що для Анджея Ґліви вивчення кількости пограбованих сіл і міст є лише матрицею наукового аналізу, в яку вмонтовано віднайдені факти розорення селянських, панських, королівських та церковних господарств, руйнування фортифікаційних споруд, міських будинків, млинів, шинків, узяття ясиру й фізичне знищення цивільного населення. У додатках подано масив інформації щодо руйнувань у кожному місті й селі. Дослідження Анджея Ґліви є цінним для розуміння історії і Речі Посполитої, і Гетьманщини, Запорожжя, Кримського ханства, Буджацької орди та Османської імперії. Монографії не зашкодила б глибша концептуалізація татарських набігів (їх розглянуто як терористично-грабіжницькі акції) та уточнення деяких термінів (скажімо, автор на деяких сторінках використовує термін «запорожці» для позначення козаків Гетьманщини), а також усунення декількох помилок у статистичних даних. Проте ці незначні зауваження істотно не впливають на високий науковий рівень дослідження. Монографію можна вважати класичною працею з теми воєнних знищень у Перемишльській землі.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій