Олександр Реєнт, Володимир Дмитрук, Євген Букет.... Краєзнавство. 2015, № 1–2

Лютий 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
172 переглядів

Науковий часопис «Краєзнавство» було засновано у квітні 1927 року стараннями Українського комітету краєзнавства, а вже 1930 року його репресувала радянська влада. 1993 року з ініціятиви Всеукраїнської спілки краєзнавців (від 2008 року — Національна спілка краєзнавців України) та її тодішнього керівника Петра Тронька журнал відроджено. Сьогодні це щоквартальник у галузі історії, краєзнавства, культурології, музеєзнавства.

Пропоноване читачам спарене число містить і традиційні, і спеціяльні рубрики, сформовані з приводу ювілейних дат або окремих проблем сучасного краєзнавства. Число відкриває розділ, присвячений 90-річчю спілки. Її голова Олександр Реєнт спільно із Володимиром Дмитруком (Київ) висвітлюють поступ українського краєзнавства. Євген Букет (Київ) звертає увагу на ювілеї громадського руху України.

Наступні дві рубрики присвячено історії Одеси та 150-річному ювілею Одеського національного університету імені Іллі Мечникова. Тут свої розвідки пропонують одеські історики. Костянтин Тиганій торкається питань міського самоврядування Одеси на зламі XVIII–XIX століть, Тарас Гончарук — правових засад функціонування Одеського порто-франко упродовж 1819–1859 років, Олена Феденко — підстав відкриття та діяльности італійських консульств наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Єдиний у розділі науковець із Києва дослідив історію побудови та функціонування Одеського Дністровського водогону. Троє одеських істориків торкаються питань політичного розвитку Одеси періоду революційних подій 1917– 1921 років. Тарас Вінцковський аналізує політичні аспекти діяльности міської думи Одеси від серпня 1917 року до січня 1918 року, Віктор Савченко — програму одеських анархістів та практичні кроки її реалізації у соціяльній сфері, а Олександр Шишко описує події політичного терору в Одесі у квітні–серпні 1919 року.

Ювілею Одеського університету присвячено статті Ігоря Коваля, Вадима Хмарського (Одеса) та Надії Коцур (Переяслав-Хмельницький). Перші здійснюють ретроспективний аналіз історіографії університету, а Коцур представляє дослідження в галузі гігієни як важливого складника розвитку науки в університеті на зламі XIX–XX століть.

Наступні дві частини стосуються реґіональних досліджень: історії міст і сіл Північного Причорномор’я: міст Ізмаїла, Одеси, Овідіополя та села Райлянка, а також Південної Бессарабії та міста Первомайська.

У двох розділах висвітлено питання історіографії краєзнавчих студій і теоретично-методологічних засад освітянського краєзнавства. Олександр Гончаров (Київ) вивчає науковий потенціял сучасного краєзнавства, а Валерій та Ганна Левченки спільно з Едуардом Петровським аналізують науково-серіяльні видання Одеси XIX — початку XX століття в контексті розвитку історичної науки. Ірена Гребцова (Одеса) висвітлює діяльність першого піклувальника Одеського навчального округу Никифора Покровського, а Олена Синявська (Одеса) досліджує Люблінську чоловічу гімназію в одеський період її історії.

Кілька розділів стосуються церковно-історичного та медичного краєзнавства. Олександр Степаненко (Одеса) досліджує першу літописну згадку про Качібей (сучасна Одеса) із «Анналів або хроніки славного королівства Польщі», пов’язану з церковною унією початку XV століття. Олександр Тригуб (Миколаїв) вивчає роль монастирів Південної України у господарсько-економічному житті реґіону наприкінці XVIII — на початку XX століття. Стаття Миколи Михайлуци (Одеса) висвітлює румунський окупаційний період Другої світової війни у долі Доманівського протоієрейства Голятинського повіту, де основну увагу прикуто до реконструкції його діяльности. Автори статтей рубрики «Медичне краєзнавство» переважно розглядають особливості становлення окремих форм лікувальної практики. Лідія Товкун (Переяслав-Хмельницький) висвітлює внесок учених-гігієністів Одеського медичного інституту в розвиток гігієни в Україні у 1920–40-х роках, а Вадим Ільїн (Харків) аналізує форми надання амбулаторно-поліклінічної допомоги в Харкові у повоєнні радянські часи.

Останній розділ часопису репрезентує дослідження київських та одеських істориків, у яких на авансцену виходять донині маловідомі діячі. Наприклад, Валерій Томазов (Київ) розкриває внесок одеського купця Матвія Маврогордато як благодійника, мецената та громадського діяча, а Надія Білявська (Одеса) досліджує біографію одеського науковця, інженера-технолога в галузі зернового виробництва Костянтина Богомаза.

В окремому розділі часопису представлено панораму життя Національної спілки краєзнавців України за минуле десятиліття. Традиційно в числі вміщено рубрики «Наукова інформація» та «Огляди».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...

Розділи рецензій