Павло-Роберт Магочій. Кожен карпаторусин є русином… але не кожен русин є карпаторусином: статті

Вересень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
273 переглядів

Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2015.

Американський історик карпаторусинського походження Павло-Роберт Маґочій із погляду західних наукових традицій та способу мислення пропонує власне бачення націєтворчої окремішности карпатських русинів.

Доволі струнка й лаконічно побудована, книжка є збіркою статтей спільної проблематики. Першу статтю присвячено ненасильницькому міжетнічному співіснуванню народів Карпатської Русі. Територію, яку заселяли карпаторусини (так автор називає Карпатську Русь, бо вона не становила незалежної держави чи окремого адміністративного утворення), Маґочій виокремлює з-поміж інших реґіонів Східної Европи з огляду на етнолінґвістичні риси більшости її мешканців, а не на політичні чи адміністративні кордони.

Друга стаття представляє авторові роздуми щодо проведеної 2006 року в Перемишлі наукової конференції «Чи існує четверта Русь?». Конференція спонукала Маґочія з’ясувати, чи є карпаторусини окремим народом. Відповідь ствердна, бо ця народність, що мешкає на території сучасних Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини, Сербії, Хорватії, Чехії та Закарпатської области України, офіційно визнана міжнародною спільнотою. Та й у науці темі карпаторусинства присвячено п’ять томів бібліографічного видання і два видання енциклопедії з історії, культури та мови русинів усього світу.

Третя стаття стосується традиції автономії на Карпатській Русі. Уперше свої претензії на автономію лідери карпаторусинів висунули австрійському урядові 1848 року в розпал революції та громадянської війни в імперії. Запровадивши воєнний стан, Габсбурґи категорично відкинули ідею такої автономії. Друга спроба увінчалася певним успіхом, коли 1919 року на Паризькій мирній конференції чеські делеґати домагалися визнати Підкарпатську Русь як автономію у складі Чехословацької держави. Обіцянки чеського уряду втілилися в життя у вересні 1938 року внаслідок Мюнхенського пакту. Край автономії поклала окупація Закарпаття, яку здійснили радянські війська восени 1944 року. Нового імпульсу автономії карпатські русини надали під час референдуму 1 грудня 1991 року, коли 78% голосів підтримали ідею автономії реґіону, пише Маґочій. Утім, автономію, яку обіцяв президент Леонід Кравчук, так і не втілив у життя жоден уряд незалежної України.

В окремій статті Маґочій аналізує вплив комуністичного правління на карпатських русинів Чехословаччини. Головним його наслідком стало зліквідування економічної відсталости та географічної ізольованости ціною національної асиміляції. В останній, підсумковій статті автор узагальнює власну арґументацію переконанням, що карпаторусинський народ існує донині.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Грудень 2017
Книжку Ґульнари Бекірової, добре знаної дослідженнями з підсовєтської історії кримських татар,...
Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...

Розділи рецензій