Євген Луняк. Козацька Україна XVI–XVIII ст. у французьких історичних дослідженнях

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
135 переглядів

Київ, Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2012.

Монографія Євгена Луняка розкриває невідоме донині коло питань, пов’язаних зі знанням французьких істориків-інтелектуалів про минуле України козацької доби. Вона важлива насамперед тим, що дає уявлення про цілий пласт досліджень французьких істориків, починаючи від XVI століття й до сьогодні, об’єктом яких була козацька Україна XVI–XVIII століть. Самі ж французькі науковці зверталися до історії козаків через вельми високу зацікавленість людьми, «що називаються козаками, відзначаються цікавою особливістю, бо, мабуть, є єдиними, хто носять ім’я інакше, ніж називається їхня країна». Наведені слова з мемуарів шевальє де Божо 1700 року частково пояснюють інтерес французької науки до історії козаків та України загалом.

У вступі та першому розділі автор викладає генезу зростання інтересу французької історичної науки до козацької історії, аналізує джерельну базу та методологію дослідження. На його думку, попри невеликий інтерес французьких інтелектуалів до минулого України, їхні твори вагомо і навіть визначально вплинули на розвиток світової історіографії історії України. Точніше – вони задавали тон іноземним дослідженням української історії.

Дальший виклад побудовано за хронологічно-проблемним принципом. Відправною точкою роботи є розділ про еволюцію історичних уявлень про Україну до середини XVII століття та становлення козацької тематики у французькому історіописанні. Окремо Луняк виділяє французьку історичну літературу у хронологічному відтинку другої половини XVII століття. Цей період представлено працями таких французьких авторів, як Жан Лє Лябурер, Ґійом де Лєвасер Боплан, П’єр Лінаж де Восьєн, П’єр Шевальє та інші.

Як виявляється з обсягу наступного розділу, найбільшу увагу французьких істориків привертала козацька Україна у добу Просвітництва. Зокрема, тут зароджується тематика західного мазепознавства, рельєфно представлена працею «Історія Швеції» Анрі-Філіпа де Лім’є, а також у роботі «Мемуари про Пєтра Великого» Івана Нестезюрануа, у екскурсах до якої постійно висвітлювалася історія України початку XVIII століття. Далі цілий пласт козакознавчих студій проаналізовано через твори французьких просвітників – Вольтера, Ґабріеля-Франсуа Куае, П’єра-Шарля Лєвека, Ніколя-Ґабріеля Лєклєрка, Жана-Бенуа Шерера і багатьох інших просвітників та енциклопедистів.

Окремий розділ монографії Луняк присвятив «довгому» XIX століттю. У ньому порушено важливі питання, пов’язані із рецепцією козацької України у французькій культурі та політиці XIX століття і вплив цих чинників на розвиток історіографії питання та віддзеркаленням козацької минувшини в творах французьких мандрівників першої половини століття. Тут автор також окремо виділив козацьку тематику у французьких наукових студіях наполеонівської доби, доби Реставрації й Орлеанської монархії. На його думку, «Історія козаків» Шарля-Луї Лєзюра є компендіюмом французького козакознавства початку XIX століття. У цьому розділі чільне місце займає аналіз творчости Казимира Валішевського, Сіпрієна Робера, Жуля Мішле, Віктора де Марса, Проспера Меріме у контексті розвитку французької історіографії середини XIX століття. Окремо також показано рецепцію козацької України в працях польських еміґрантів у Франції.

Останній розділ присвячено козацькому минулому України у новітній французькій історіографії. У першій половині XX століття беззаперечний вплив на генезу французької козакознавчої історіографії, як стверджує Луняк, мала творчість Михайла Грушевського. У цьому розділі автор відзначає також роль Ілька Борщака у розвитку французьких наукових досліджень історії України козацької доби. Детально проаналізовано твори Кльода Нормана, присвячені історії козаччини часів Мазепи, а також досліджено внесок українських діяспорних істориків і науковців із Великої України в розвиток вивчення минулого України козацької доби у другій половині XX – на початку XXI століття. Загалом, на Лунякову думку, козакознавча тематика у новітній період стала полем діяльности передусім французьких українців, у працях яких зростає ступінь науковости і з’являється низка змістовних ориґінальних франкомовних або перекладних досліджень.

Насамкінець відзначу, що праця Євгена Луняка не лише розширить наше уявлення про французьку козакознавчу історіографію від часу її зародження й до сьогодення, а й дозволить поглянути на історію України «з іншого ракурсу».

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій