Володимир Маслійчук. Козацька старшина слобідських полків. Друга половини XVII ст. Перша третина XVIII ст.

Грудень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
179 переглядів

Харків: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.

На теперішній час, коли якісну історичну розвідку в Україні найчастіше випускають кількасотенним накладом і продають кілька наступних років, перевидання монографії (а отже – успіх першої публікації) не може не тішити. Володимир Маслійчук, для якого одним із головних наукових зацікавлень є історія саме Слобідської України, в цій праці зосереджується на старшинській корпорації реґіону, який і досі залишається для дослідників вельми цікавою «цілиною». Вивчаючи утворення елітної соціяльної групи, її трансформацію, персональний склад, політичні пріоритети, економічне життя, позиціонування серед інших соціяльних груп аж до другої третини XVIII століття, коли російський уряд запровадив тут помітні модернізаційні новації, автор пропонує не лише динамічну картину, а й, цілком зрозуміло, не оминає увагою обставин, зумовлених специфікою краю – впливом російського чинника.

Відтак, на прикладі елітного прошарку показано українсько-російські стосунки у реґіоні «зіткнення традицій» та «діялогу культур», слід зазначити – не лише напружені, а й часами доволі люб’язні (родинні зв’язки, спільні економічні інтереси тощо). Цікавими є спостереження автора над явищем самоототожнення слобожанської старшини з «політичним народом» Речі Посполитої, зв’язками з Гетьманщиною та усвідомленням своєї реґіональної окремішности (Маслійчук іменує таку «місцеву» ідентичність «реґіоналізмом»). Не випустив дослідник із поля зору також ставлення слобожан до молдавських імміґрантів, присутність яких стала одним зі стимулів до корпоративного гуртування місцевих «сильних світу».

Читача другого видання монографії зацікавить також авторська передмова з викладом не завжди науково-професійних обставин написання цього дослідження та намаганням осмислити пройдений творчий шлях. Попри, як видається, занадто раннє оприлюднення таких рефлексій, що личили би поважного віку професорові, вони містять влучні зауваги про умови становлення нової української історіографії та формування якісно інакшого, альтернативного більшості, кола істориків, праця яких дозволяє прогнозувати українській історичній науці «щасливе майбутнє».

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій