Віктор Брехуненко. Козаки на Степовому Кордоні Європи: Типологія козацьких спільнот XVI – першої половини XVII ст.

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
412 переглядів

Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2011.

Праця українського історика Віктора Брехуненка висвітлює «героїчний період» історії української, донської, волзької, яїцької, терської та гребінської козаччин у XVI – першій половині XVII століть. Автор удався до широкої компаративістики, незвичайної для опису цих козаччин у вітчизняній та російській історіографії, і водночас намагався викласти їх історію в контексті теорії «Великого кордону». Історик активно порівнює і намагається типологізувати Степовий Кордон Европи із його аналогами у Північній та Південній Америці, Китаї, Австралії, Африці, на Балканах. Звернення до західної методології поєднується із запровадженням у науковий обіг чималого комплексу архівних джерел і використанням різноманітних історіографій (української, польської, російської, англо- та німецькомовної), що робить викладені факти та висновки ще цікавішими й обґрунтованішими.

Особливої уваги заслуговують твердження, що українська козаччина виникла і розвивалася у «силовому полі» Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, внаслідок чого історія козацтва стала складником української історії, а соціяльні процеси, які відбувалися в його середовищі, щільно прив’язували козацтво до метрополії. Натомість російські козацтва Дону, Волги, Яїку й Тереку постали у «Полі» як анклави, мало пов’язані із Московською державою, через що, на відміну від своїх українських візаві, вони відбулися як самостійні спільноти із власною ідентичністю і відсутністю спроб вмонтуватися у соціюм метрополії.

Наголошуючи першість української та донської козаччини в оформленні на степовому кордоні протягом XVI століття, дослідник відзначає, що в той час як донці істотно впливали на генезу та становлення козацьких спільнот Волги, Яїку і Тереку, українська козаччина впливала на генезу та становлення самих донців.

Окремо відзначимо авторове прагнення висвітлювати взаємини християнських козацтв із мусульманськими сусідами не лише крізь призму конфлікту. Кордон створював чимало можливостей для порозуміння і співпраці, якими активно користувалися козаки та їхні мусульманські сусіди, як-от під час військового союзу козаків із Магмет і Шаґін-Ґіреями у 1624–1629 роках.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій