Віра Валлє. Корупція: роздуми після Майдану

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
368 переглядів

280 с., з іл. – ISBN 978-966-378-433-5
Київ: Дух і Літера, 2015.

Попри те, що виклад матеріялу в книжці часто реферативний, огляд різних підходів до вивчення корупції дає Вірі Валлє змогу створити широкий контекст розгляду явища. Авторка бере за відправну тезу складніші за бідність причини корупції та глибші мотиви, ніж бажання особистого збагачення. Вона називає примітивним уявлення, що причиною корупції в Україні є низька заробітна плата державних службовців, і констатує, що корупція в Україні стала ледь не культурним звичаєм та нормою поведінки і може бути навіть засобом самоствердження.

Віра Валлє (Потєхіна) є доктором філософії в галузі економіки, юристом-практиком, авторкою декількох книжок, десятків наукових статтей і проєктів законів України. На початку книжки вона описує власний досвід професійної діяльности як юристки й спроби підприємництва в Україні та особисте усвідомлення на початку 2014 року, що корупція вбиває. За словами авторки, її книжка є поглядом на корупцію з Майдану як місця, «з якого просто визначатися у системі координат: гідність — безчестя, свобода — неволя». Згадуючи декілька означень корупції з міжнародних документів, праць дослідників, законів різних країн, вона виводить власне. Корупція — це використання влади або впливу для одержання особистих переваг шляхом розкрадання державних або суспільних активів, зловживання родинними зв’язками і знайомствами, пропонування, надавання, одержання виплат, послуг, можливостей та (або) інших матеріяльних чи нематеріяльних благ, особистої конкурентної переваги в обхід публічного порядку та інші дії чи бездіяльність, спрямовані на задоволення власних інтересів коштом суспільних.

Міркуючи про перспективи запобігання корупційним злочинам, авторка звертається до концепції стримування й теорії стратегічної поведінки учасників міжнародних відносин, теорії ігор Томаса Шелінґа, що, на її думку, дає можливість зрозуміти психологію корупціонерів. Осмислюючи поняття соціяльної енергії і соціяльного капіталу, дослідниця згадує ідеї П’єра Бурдьє і Роберта Патнема, а в міркуваннях щодо кризи довіри та її потенціялу як соціяльної чесноти апелює до висновків Френсиса Фукуями.

Авторка сумнівається в тому, що рівень довіри громадян до державних інституцій можна вважати показником сприйняття корупції, і вважає, що оптимальна модель корупції має враховувати не просто матеріяльні інтереси учасників та ризики покарання, а ширшу низку чинників, тобто культурні, релігійні традиції певного суспільства, суспільне сприйняття корупції. Модель має базуватися на декількох змінних: національних обставинах, інституційних культурах та субкультурах, цінностях і стандартах поведінки чиновників та економічному тискові на них, періодичності виникнення сприятливих нагод і спокус, пов’язаних зі службовим становищем та можливостями зловживання.

Авторка звертає особливу увагу на розмежування білої, сірої та чорної корупції, що його дає американський дослідник Арнолд Гайденгаймер, на запропоновану С’юзан Роуз-Акерман характеристику клептократії, мафіозної держави і конкурентного хабарництва, розгляд проявів синдромів корупції, який пропонує Майкл Джонстон. На увагу заслуговують розділи, присвячені міркуванням про низову і «звичаєву» корупцію, про соціяльну енергію на Майдані та можливості її конвертації в енергію єдности суспільства.

Валлє пропонує власний перелік необхідних Україні реформ, до яких зараховує дереґуляцію, реформу судової системи і правоохоронних органів, державної служби, податкової системи, реформу у сфері захисту економічної конкуренції, перегляд антикорупційного законодавства. У додатках вміщено аналіз новацій антикорупційного законодавства України та аналіз законодавства щодо санкцій за корупційні правопорушення, огляди законів про корупцію США і Великої Британії та міжнародних антикорупційних угод, опис кількох найгучніших випадків застосування санкцій за корупційні правопорушення у США.

Валлє наголошує роль відкритости і прозорости інформації у провадженні реформ. Вона формулює простий висновок про необхідність громадського контролю та вміння громадянського суспільства стримувати політичну владу, адже кожен член суспільства впливає на формування соціяльного капіталу. За словами Валлє, цей капітал може трансформуватися в конструктивну або деструктивну енергію соціюму, а саму плинну соціяльну енергію варто визнати за запоруку розвитку суспільства.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна...

Розділи рецензій