Андрєй Поляков, Іґорь Сід, Сергій Жадан. Кордон. Три пограничных поэта

Жовтень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
203 переглядів

Москва: Art House Media, 2009.

Книжку «Три пограничні поети» можна вважати таким собі розгорнутим розшифруванням метафори Сергія Жадана зі збірки «Ефіопія»:

Море дихає чорним теплом,

розгортається, мов полотно.

І три комерсанти сидять за столом

і порівну ділять тепле вино.

Збірка – видрук їхньої розмови, котра, очевидно, тривала, з невеликими перервами, не один рік, і ніхто не перебивав співрозмовника, хоч би про що була його страшна, смішна, трагічна чи комічна історія.

Описувати кардіограми суспільних досягнень кожного з трьох – самітника Андрєя Полякова чи гіперактивних у громадському житті Іґоря Сіда та Сергія Жадана – означало би зосередитися тільки на цьому. Цікавіше спробувати розібратися з досить химерною системою впорядкування текстів, основною метою якої було знайти спільну мову, балансуючи на химерній линві двомовности. Збірка переконує, що перспектива тієї двомовности не така вже й страшна, як комусь видається.

Мова Андрєя Полякова, як влучно сказала Лінор Ґоралік, «є головним героєм його текстів... його мова, як старша сестра з молодшим братом, – вона тягне, він впирається, присідає, імітує падіння, кривляється, дражниться...». Його герої заговорюються, виправдовуючи абсурд буття випадковим набором слів. Досконала ритміка цих слів за відсутности звичної форми творить неповторність поетового стилю.

Вірші Іґоря Сіда мають ознаки документальности. Йому страшенно щастить на абсолютно безумні ситуації та співрозмовників, які, зрештою, перетворюються на моделей у довгій дефіляді білих віршів, більше схожих на довірливу, нескінченну сповідь. Його герої позбавлені ознак героїзації, непрактичні та розгублені, з ними постійно щось трапляється. А сюжети нагадують бойовик, знятий у мистецькому середовищі симферопольсько-керчинської аркадії.

Характеризувати Жаданову творчість – то непроста справа, його твори слід читати, обдумувати, переживати... Поети часто передбачають ситуації, у яких згодом житимуть. Ось і Жадан собі уже напророкував майбутнє: конечне з віршами, пити вино,

дивитися смерті в просте лице

з друзями, котрі все знають давно,

знають, але не говорять про це.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Світлана Ославська ・ Березень 2016
До збірника статтей Анатолія Дністрового ввійшли тексти, написані у 2007–2015 роках. Автора...

Розділи рецензій