Упорядкування та редакція Наталя Яковенко, Людмила Ведмідь. Концепція та програми викладання історії України в школі (проекти)

Лютий 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
187 переглядів

Матеріали IV та V Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України «Концепція історичної освіти»
Київ: ВД «Стилос», 2009.

Починаючи від 1992 року в Україні щокілька років з’являлися нові програми (або редакції програм) та підручники історії. Однак концептуально зміст шкільної історії мало мінявся і потребує переосмислення й оновлення.

Восени 2007 року за ініціятиви доктора історичних наук Наталі Яковенко та за підтримки Українського інституту національної пам’яті на громадських засадах зібралася моніторинґова група, метою якої було з’ясувати, наскільки відповідає вимогам сучасного історичного знання і потребам сучасного суспільства шкільні підручники з історії України. Результатом стали проєкти Концепції та програми викладання історії України в середній школі, опубліковані в цьому збірнику.

У Концепції по-новому визначено мету й завдання історичної освіти в школі:

Метою шкільної історичної освіти є: формування вільної особистости, яка визнає загальнолюдські та національні цінності <...>; виховання засобами історії громадянської свідомости, зорієнтованої на патріотичне почуття приналежности до власної країни та до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, а також на демократичні пріоритети й злагоду в суспільстві; прищеплення толерантности й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур.

Автори Концепції формулюють зокрема такі завдання історичної освіти:

прищеплення умінь бачити історичні процеси під різними кутами зору, усвідомлюючи, що історія – це відкритий процес, який не визначають наперед жодні закони; розуміти різницю між історичною подією та її інтерпретацією, усвідомлювати причини існування різних інтерпретацій одного й того самого явища; виховувати на історичних прикладах патріотичну, громадянську й моральноетичну позицію людини, яка шанує загальнолюдські та національні цінності і з повагою ставиться до інших народів та культур.

Програми містять стратегічні та структурні зміни. Стилістично програми далекі від «героїзації», їх побудовано на принципах пояснення неоднозначности і складности будь-якого історичного явища, особливо у XX столітті.

Стратегічне оновлення змісту спирається на принцип антропологізації – переміщення уваги з держави на людину, її настанови та цінності. Нарівні з програшними сторінками минулого подано приклади успішної соціяльної та культурної реалізації. Запроваджено принципи поліетнічної та поліконфесійної історії – себто підручниковий виклад присвячено не лише українському етносові, хоча він є стрижнем оповіді, а й іншим етнічним спільнотам, чиє буття в Україні є складником її історії.

Завдяки антропологічному підходові лейтмотивом викладу є буття людини в суспільстві, а не держава як політична сила. Це провадить до суттєвого скорочення політичної та мілітарної історії. Крім того, мілітарну історію запропоновано розглядати не з перспективи «загального інтересу нації», а з перспективи виживання людини у вирі війни, а це передбачає пояснення альтернативних стратегій поведінки.

Широко витлумачена культура – не лише освіта, наука та мистецтво, а й ідеології, правнича та соціяльна свідомість, повсякденні звичаї, розваги тощо – дає змогу не лише врівноважити політично-мілітарну історію, а й показати учневі приклади того, що буття людини не зводиться до підпорядкування державі (владі), а приватна культурна ініціятива може бути вагомим суспільним чинником.

Структурні зміни стосуються способу подачі матеріялу в підручниках. Замість суцільного оповідного тексту, що переважає у нинішніх підручниках, кожну тему пропоновано подавати на розвороті або двома колонками, вміщуючи ліворуч лаконічну й позбавлену оцінок авторську оповідь, а праворуч – інформаційний супровід до неї: уривки з джерел, пояснення понять, карти й малюнки-схеми тощо. Врівноваження авторського викладу джерелами надає учням можливість самостійно мислити, критично аналізувати джерела та формулювати власні оцінки.

Обговорення Концепції та програм триває, адже переосмислення концептуальних засад шкільної історичної освіти бачиться одним із найважливіших складників «докорінної модернізації не лише школи, а й українського суспільства в цілому».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...

Розділи рецензій