В. Брицын, Е. Рахилина, Т. Резникова, Г. Яворская (ред.). Концепт боль в типологическом освещении

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
269 переглядів

Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009.

Концепт – один із основних термінів коґнітивної лінґвістики, яка займається вивченням мови та мовлення у їх зв’язку з мисленням, коґнітивною діяльністю. Зокрема, з’ясовує місце мови у категоризації світу, досліджує національно-специфічні мовні картини світу, намагається пояснити, як знання про світ представлено у свідомості людини.

Життя людини як тілесної істоти не застраховане від болю. І хоча люди різних національностей та рас мають однакові фізіологію та фізичну будову тіла, проте, вважає М. Зборовський, біль має етнокультурний вимір. Він зокрема стверджує, що в західній культурі відкриті прояви болю загалом вважаються прийнятнішими у дітей, ніж у дорослих, і в жінок більше, ніж у чоловіків. Існує тенденція до очікування більшої стриманости від людей із вищим освітнім цензом і забезпечених, ніж від представників нижчих шарів суспільства. Цікаво, що стриманість у проявах реакцій на біль у західній культурі в освічених людей інтерпретується як уміння себе контролювати і водночас як ознака «чуттєвішої натури», а в представників нижчих соціяльних шарів – як ознака грубости відчуттів.

У створенні узагальнених конвенціональних уявлень про біль роль мови з її назвами болю та больових станів є визначальною.

Книжка містить результати роботи над спільним російсько-українським проєктом «Лексико-семантичні системи російської та української мов у типологічному висвітленні». Статті демонструють способи позначення болю в польській (Г. Яворська, Т. Хайдер), російській (М. Козлова), сербській та хорватській (Е. Якушкіна), українській (Г. Зимовець), англійській (П. Новичков, А. Бонч-Осмоловська), німецькій (Т. Резнікова), іспанській (М. Козлова), французькій (Е. Ісаєва, Т. Резнікова), агульській (С. Мерданова), кримськотатарській (О. Тищенко-Монастирська), арабській (Ю. Лукіна, В. Цуканова), китайській (О. Панова), гінді (Е. Козлова, Л. Хохлова), японській (А. Костиркін, А. Паніна) мовах.

Зимовець показала, що в українській мові багато дієслів на позначення болю вживаються у переносному значенні. Тут присутні метафори вогню (щоки горять, печуть, палають), звуку (в голові бриніло, гупало, гуділо, дзвеніло, шуміло), деформації (у боці коле, шпигає, ріже, стріляє; у животі шкрябає, дряпає, смокче; серце рветься, б’ється), втрати функціональности (ноги пухнуть, відпадають, затікають, підкошуються; ніс закладає) тощо. На матеріялі польської мови Яворська і Хайдер, окрім метафори вогню, виявили метафору світла: ból promienujący (біль випромінює світло), oślepiający (засліплює); звуку: kolana przeszczą (тріщать коліна), burczy w brzuchu (бурчить у животі), głowa huczy (гуде голова); руху: oko lata (око «літає», сіпається), ból wlazł mi w plecy (біль вліз мені в плечі); фізичної дії: łupią go kości (болять його кості), ból świdruję czaszkę (біль свердлить череп) тощо.

На основі комплексного аналізу метафор болю автори (Бріцин, Зимовець і Яворська) статті «Концепт біль (коґнітивні та культурно-антропологічні аспекти)», яка певним чином підсумовує збірник, запропонували фрейм боротьба, у якому біль (чоловічого роду) концептуалізується як противник-нападник. Він коле, ріже, стріляє, душить, давить. Безособові конструкції, які переважають в описі болю, представляють біль в образі певної сили (мене пече, кололо в грудях). Людина ж намагається біль подолати, перемогти. Тому в українській культурі від того, хто страждає від болю, очікують сили та мужности (не боятися болю), як від воїна на полі бою.

Інша картина вимальовується у християнській культурі, де біль та хвороба мисляться як покарання за гріх. У рамках цього фрейму «правильною» реакцією на біль є терпіння, тобто сприйняття болю як заслуженої кари.

У колективній праці здійснено типологічні узагальнення закономірностей мовної репрезентації болю. Для дальших досліджень, як зазначено у передмові, перспективним видається врахування комунікативно-прагматичних параметрів, що впливають на репрезентацію больових значень, а також опис ключових коґнітивних метафор, що пов’язані з різними культурними сценаріями больової поведінки.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Листопад 2017
Збірку есеїв, блоґів, авторських колонок російсько-американського філолога та культуролога,...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2016
У вміщених у виданні свідченнях учасників Майдану гідність, надія, відчай, довіра стають ніби...

Розділи рецензій