Томас Ренч. Конституція моральності. Трансцендентальна антропологія і практична філософія

Серпень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
407 переглядів

Переклад з німецької Володимира Приходька
Київ: Дух і Літера, 2010.

Настанова Томаса Ренча про те, що філософську (не емпіричну) антропологію не можна спланувати до- і позаетично, а водночас етика, позбавлена антропологічних передумов, має засадничі вади, – відображає загальне спрямування рефлексії над антропологічними засадами моралі, повороти в постекзистенціялістському дискурсі та розвитку комунікативної філософії на межі XX–XXI століть. Однак продуктивність проваджуваного дослідження виявляється у двох аспектах: Ренч не лише відкриває цікаві перспективи (для філософської естетики, філософії права, політичної філософії, філософії релігії), але й по-новому ставить вимогу про рефлексію над зв’язком між «означенням людини» та її «призначенням», що виходить за рамки суто філософського дискурсу.

Дослідник критикує позицію Апеля і Ґабермаса, однак його власні ідеї почасти перебувають у річищі комунікативної філософії. Він звертає увагу на ґанджі Гайдеґерової аналітики, однак його власну позицію важко уявити ізольованою від розвитку екзистенціяльної філософії у XX столітті, а розмисли про мовність як засадничу рису людського світу пов’язують його з лінґвістичним поворотом у філософії.

Ренч твердить, що етичне не можна визначати поза конституцією світу людини, і з-поміж етики Аристотеля чи Канта вибирає перше. Предметом трансцендетальної антропології в практичному намірі є конституція моральности як конституювання людського світу в цілому. Автор часто говорить те, що можна було б назвати «очевидностями» для спокушених філософією, однак представляє їх по-іншому, відкриваючи відмінні зрізи розуміння. Наприклад, коли йдеться про практичну філософію як методично експліковане спільне самопізнання, або про те, що конституція нашої практики не може тримати «чистий» статус.

Варто відзначити одну особливість тексту «Конституції моральности» – він ніби розпадається на дві частини, де методологічні зауваження дещо переобтяжено теоретичним складником, кількістю термінів на одне речення (а почасти і трохи «викрученим» порядком слів і словосполук), що може відштовхнути читача, який не належить до кола фахових філософів. Однак усе змінюється тоді, коли Ренч починає описувати інтерекзистенціяли, говорить про крихкість, інакшість, неґативність і асиметрію, в яких фактичність реалізує свій потенціял в осмисленій людській дії. У результаті авторові вдається поєднати теоретичну щільність фаховости із ширшим полем рефлексії.

Автор солідарний із Чарлзом Тейлором, що дослідження моральности, норм і принципів не може обходитися без систематичної неминучости парадигматичних аналіз практики та їхнього примату над уявними конструкціями – тобто неминучим є життєсвітове, антропологічне ситуаціювання будь-якої етики кантівського типу. Ренч спирається на Гайдеґерові думки про фактичність, однак ставить собі завдання «виправити» етичні хиби його аналітики. Власне, замість екзистенціялів він пропонує інтерекзистенціяли. «Інтерекзистенціялітет» позначає соціяльне та комунікативне мовно-діяльне апріорі для кожної людської практики: «Без попередніх комунікативних життєвих форм ніколи не було б окремих суб’єктів орієнтування. Ми стаємо і є людьми лише у попередньо комунікативно влаштованому світі».

Намагаючися зняти опозицію буття і належного, Ренч послуговується для цього поняттям «людська фундаментальна ситуація» для позначення цілісности життя. На його думку, філософія, мовлячи про сенс життя, блаженство, щастя, леґітимізується через причетність до конституції моральности. Перелічуючи фундаментальні риси людського світу, він звертає особливу увагу на мовність (комунікативність), трансцендентальну фактичність і трансцендентальну потенційність (форма можливости). Саме ці його міркування уможливлюють безліч дальших варіянтів розмислу, а сама ідея заміни екзистенціялів на інтерекзистенціяли важлива і з огляду на її методологічну цінність.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій