Головний редактор Світлана Матвієнко. Коментар, №1

Листопад 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
77 переглядів

Київ: Критика, 2003.

Видавництво «Критика» від листопада починає випускати новий часопис – щомісячник «Коментар». Він представлятиме на своїх шпальтах політику і культуру в усьому розмаїтті форм: література, візуальне мистецтво, театр, кіно й музика в оцінці «коментаторів» – в оцінці, зрештою, нас самих, – прагнучи заповнити нішу, спорожнілу після того, як перестала виходити газета «Література плюс». Центральні матеріяли, об’єднані в рубриці «Курсив наш», намагатимуться відобразити строкатість поглядів, оцінок і коментарів із приводу найактуальніших подій місяця. Але коментар не створює подію геть із нічого – він її наголошує, робить помітною й уможливлює її подієвість у шерезі щоденних «прохідних» фактів. Саме тому головний редактор Світлана Матвієнко у своїй колонці зазначає: коментар – це сьогоднішнє ім’я історії.

У першому числі більшість матеріялів зорганізовано навколо обговорення проблеми епатажу, головно як феномена рецепції. Що нам видається епатажним і чому? Як свідчать про нас наше обурення і наш спокій? Стосовно цих і багатьох інших питань запрошено висловитися кількох цікавих наших сучасників – політологів, істориків, культурологів, літературних і кінокритиків.

Із Ярославом Грицаком, чиї тексти вже давно здобули «тавро» епатажних, розмовляє Світлана Матвієнко. Яка вона, «історія читання» власних текстів, і яку послугу вона може зробити науковцеві? Що за виклики стоять сьогодні перед вітчизняною історіографією? Зрештою, як історія особистости вписується (не вписується) у масштабнішу історію – міста, реґіону, країни, країн; яка вона, ця особистість, на тлі свого часу? Чому інтелектуал «завжди починає і... програє»? Окрім Ярослава Грицака, з приводу особливостей перебігу неординарних подій та їх рецепції, а також «хитрого» відображення їх в українських мас-медіях висловлються Микола Рябчук і Катерина Ботанова.

Політолог Вадим Галиновський у його, на жаль, останньому інтерв’ю міркує про символіку українських «лівих»; Андрій Дуда, Максим Стріха та Олександр Мостіпака коментують події цьогорічної осені. А ще в газеті – епатаж у кіні з погляду Олега Сидора-Гібелинди; розповіді Ольги Брюховецької про кіно у Венеції та Дзвенислави Матіяш про сценічне втілення поезії Олега Лишеги в нью-йоркському театрі «ЛаМаМа»; враження Олени Карасюк від «хлопчиків у коханні» на картинах Влади Ралко; нарешті, Вальтер Беньямін – поза межами епатажу – в есеї Володимира Єрмоленка.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Сергій Гірік ・ Жовтень 2017
В Україні упродовж тривалого часу не існувало видання бібліофільського напрямку, аналогічного до...
Олег Коцарев ・ Травень 2016
До книжки увійшли твори Дмитра Бузька, Ґео Шкурупія, Юрія Смолича, Юрія Шовкопляса (цього автора,...

Розділи рецензій