Юрій Андрухович. Коханці Юстиції

Квітень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
647 переглядів

Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017.

Довгоочікуваний роман Юрія Андруховича є передовсім грайливим за формою текстом, у якому письменник розвиває свої найкращі традиції (тим цікавіше, коли вони не збігаються з найпомітнішими тенденціями української прози останніх років).

Уже оформлення книжки є деконструкцією «старого стилю», коли текст супроводжують практично дослівні ілюстрації з цитуванням конкретних епізодів. Нереалістичність ілюстрацій і певна несподіваність обраних фраґментів додають пародійного настрою. А сам твір Андрухович поділив на «вісім з половиною серій» – дев’ять окремих квазидетективних історій, на перший погляд, нічим між собою не пов’язаних. Насправді, звичайно, пов’язаних. Їх об’єднує тематика екстраваґантних, викличних, незвичних злочинів і злочинців або підозрюваних із різних епох – від Ренесансу до «застою»; образ мандрівного цирку, що завжди ґастролює десь неподалік подій, про які йдеться, а також причетність до Галичини. Нарешті, й сам наратор, який, хоч і змінює час від часу лексику й елементи стилю, зберігає манеру оповіді – повільної, замисленої, повної метатексту, специфічних Андруховичевих переліків тощо.

А що ж злочини та злочинці? Це, наприклад, «синя борода» з міста, названого з характерною грою «Другобіч»; Богдан Сташинський, убивця Степана Бандери; бізнесмен часів «прекрасної епохи», який викупив у темних сил вічну молодість для своєї дружини, але через певні збої в потойбічній механіці жінка з часом стала молодшати – і ось підстаркуватого чоловіка судять за розбещення малолітньої. Є тут і давній улюбленець Андруховича – Самійло Немирич із нахилами сучасного напівбандита-напіволігарха. В останній історії, дія якої відбувається на зламі 1960–1970-х років у спокійному галицькому обласному центрі (в ньому вгадується Івано-Франківськ, змальований у цікавих побутових подробицях), стається резонансний злочин: знаходять атлетичної будови труп із відтятою головою. Звісно, це збурює громадськість. Ефект посилює тодішня загальносоюзна гіперпопулярність фільму «Фантомас», що привертав особливу увагу і до значно менш масштабних кримінальних інцидентів. Проте – Андрухович знову кидає виклик традиційній формі – останній «квазидетектив» залишається без розв’язки. Комусь таке вирішення видасться кумедним, когось розчарує, але воно цілком улягає загальній «постмодерній» (наскільки сьогодні можна вживати цей термін) природі «Коханців Юстиції».

Фінал також утверджує одну з головних, сказати б, ідейних ліній книжки – сумнів у леґітимності/виправданості/справедливості/доречності будь-якого покарання і розгадування описаних злочинів, будь-якого суддівського жесту – від ухвалення звичайного юридичного вироку до випадків «самоврядного» прийняття громадянами на себе ролей вершителів справедливости. Як-от у випадку з одним із героїв книжки, націоналістом. Під час німецької окупації він, обурений масовою колаборацією з нацистами, вирішує спровокувати хвилю терору, щоб посилити спротив українців і «розплатитися» за співпрацю з німцями. Цьому «антисудовому» мотивові присвячено й епіграф до роману: «Нехай звершиться правосуддя. Нехай загине світ».

«Коханці Юстиції» – вельми строката книжка. Її можна назвати мозаїчною і кінематографічною – на це друге натякає й автор. Конструктивно та концептуально текст, напевно, є ближчим до «Таємниці», а образним насиченням і карнавальним настроєм наближається до «класичної» трилогії Андруховича. Щоправда, із геть іншим темпоритмом: замисленим, поступовим, навіть медитативним.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...

Розділи рецензій