Юстина Соболевська. Книжка про читання

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
121 переглядів

Переклад із польської Андрія Бондара
Львів: Видавництво Старого Лева, 2014.

«Книжка про читання» — це літературознавча розвідка, у якій ідеться про те, що стосується більшости книголюбів. А ще — це теплий домашній діялог автора й читача про все, що стосується читання. Польська літературна критикиня Юстина Соболевська відібрала та проаналізувала читацький досвід письменників, їхні життя, пристрасті й звички, а також читачів та їхні вподобання. Це видання розраховано на тих, хто любить читати і поговорити про цей процес. Текст подано легко та невимушено, доповнено цікавими фактами, історіями із життя та іменами. Український читач дізнається про польських авторів, зокрема, про авторку книжок у жанрі фентезі Анну Бжезінську, майстра історичної прози Еустахи Рильського, а також поета доби Ренесансу Яна Кохановського.

Авторка починає перший розділ словами Італо Кальвіно з роману «Якщо однієї зимової ночі подорожній», і надалі у книжці часто згадано цього письменника. Перше питання: де читати книжки. Соболевська наводить приклади різних читацьких уподобань: хтось любить читати на природі, хтось — у зручному кріслі, а хтось — у туалеті. Для тих, хто має вдома великі бібліотеки й не знає, як поскладати книжки на полицях, також є розділ. Наведено приклади із домашніх бібліотек різних людей і сказано, що навіть у хаосі, який панує в чиїхось шафах, може бути своя гармонія. Цікавою є частина про те, як правильно поводитися з книжками. Її сповнено тропів і написано з тонким гумором. Тут розказано про два типи читачів: тих, хто загинає кутики сторінок і пише коментарі на берегах, і тих, хто ставиться до книжки як до об’єкта культу або поклоніння. Авторка наводить приклад видань, які можна нищити в різні способи: розірвати сторінки або вилити на них каву, кинути у прання або дати погризти собаці. Соболевська розказує і про свої читацькі вподобання. Не оминає увагою і тему паперових та електронних книжок, хоча про це вже є незліченна кількість статтей і роздумів, зіставлень переваг і вад.

Заводячи відверту розмову про непрочитані класичні літературні твори, авторка доходить висновку, що цього не треба боятися, і навіть наводить приклад польського літературного товариства 1980-х років, членом якого міг стати той, «хто доведе, що не читав п’ять важливих книжок канону (тобто програмних книжок)». І тут же йдеться про майстерність говорити про книжки, не прочитавши їх. У книжці розказано не тільки про читання, а й про «муки писання» і те, чого не знає читач, коли бере до рук книжку. Наостанок подано список книжок про книжки, які варто про читати й цитати з яких уміщено у «Книжку про читання».

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Більшість історій розповідають про власників бізнесу, заняття яких прижилися на новому ґрунті, або...
Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...

Розділи рецензій