Венсан Декомб. Клопоти з ідентичністю

Листопад 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
491 переглядів

Переклад з французької Валентина Омельянчика
Київ: Стилос, 2015.

Книжку французького філософа Венсана Декомба присвячено проблемі ідентичности, одній з найвагоміших у сучасній філософії. В основу тексту лягли три лекції, які автор прочитав у листопаді 2010 року в Інституті наук про людину (Відень).

Декомб розмірковує над двома засадничими запитаннями, які ставлять, коли йдеться про ідентичність: «Хто я?» та «Хто ми?». Водночас він намагається осмислити сучасне розуміння ідентичности. Раніше, стверджує Декомб, це питання мало тривіяльний зміст і стосувалося особи, яку ми нездатні ані назвати, ані розташувати в нашому оточенні, себто ототожнити. Іншими словами, про ідентичність говорили тоді, коли намагалися встановити, чи є індивід тим, за кого себе видає. У сучасному розумінні ідентичности переважає зосередження на «моїй ідентичності». Слово «ідентичність» вживають часто із присвійними займенниковими прикметниками, позначаючи щось більше, аніж моє ім’я, по батькові та мої властивості. Декомб намагається з’ясувати, як відбувається перехід від класичного до сучасного розуміння ідентичности. Для цього він використовує особливу методологію філософського дослідження — граматичний підхід, що має тісний зв’язок із філософією Людвіґа Вітґенштайна. Так проявляється особливість філософської позиції Декомба, яка поєднує соціяльну антропологію з аналітичною філософією.

Особливу увагу Декомб звертає на осмислення «кризи ідентичности», про яку нині точаться дискусії. Аби зрозуміти, в чому суть кризи, автор апелює до концепції Ерика Ериксона. У його особі він вбачає зустріч двох шкіл мислення: віденських психоаналітиків і школи американської культурної антропології. Аналізуючи погляди Ериксона на ідентичність, Декомб намагається з’ясувати, чи не є психосоціяльна ідентичність нашого сьогодення Ериксоновою і чи не є ми повністю залежними від його поглядів, не усвідомлюючи цього. Щоб відповісти на ці запитання, Декомб здійснює спробу реконструювати історію терміна «ідентичність» після Ериксона. Цей крок виводить його на висновок, що історія вживання терміна в суспільних науках демонструє приклад великого непорозуміння: спочатку слово вкорінилося без належного означення, а згодом отримало протилежні значення, які не набули узасаднення через дискусії у суспільних науках. Це, власне, й спонукає його до граматичного аналізу, в основу якого покладено розрізнення двох вживань терміна «ідентичність». Одне вживання він називає елементарним, друге — моральним. Елементарне вживання ми маємо тоді, коли слово «ідентичність» постає як примітивне в паскалівському сенсі, себто не може бути означене через інші слова. Моральне вживання — коли ідентичність пов’язано з гордістю, самолюбством, самоствердженням.

У дослідженні Декомб торкається розуміння множинної ідентичности, аналізу позиції активістів (які звертаються до цього поняття задля мобілізації певної групи людей і здійснення соціяльно-політичної критики) та науковців (ті, хто вживає слово «ідентичність» винятково з аналітичною метою). Підсумком цього етапу аналізу є твердження, що найчастіше клопіт з «ідентичністю» нам завдають софістичні пастки, створені висловлюванням наших думок.

Наступним кроком Декомба є спроба заново «оволодіти ідіомою ідентичности». Насамперед він віднаходить зміст первісного застосування слова і робить це з огляду на мовну практику вживання власних імен, які ми даємо об’єктам, що їх визнаємо як індивідів. Однак тут маємо справу радше з тотожністю. А тому далі Декомб шукає можливість відкрити шлях до привласнення ідентичности, себто можливости говорити про ідентичність з огляду на її притаманність суб’єкту.

Важливим аспектом Декомбових міркувань є проблема колективної ідентичности. Вона стосується запитання «Хто ми?» і виводить на актуальні нині дискусії про національну чи европейську ідентичність. У книжці розглянуто два способи її розуміти: перший пов’язано із середньовічною концепцією тотожности «моральної особи» у часі, другий — із аристотелівською концепцією тотожности політичної спільноти. Міркування про колективну ідентичність пов’язано з дражливими сучасними темами, на які Декомб також звертає увагу: реалізацією проєкту мультикультуралізму, суперечностями визнання іншости, домаганням «права на відмінність».

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій