Андрій Любка. Кілер. Збірка історій

Грудень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
331 переглядів

Львів: ЛА «Піраміда», 2012.

Збірка оповідань Андрія Любки «Кілер» – його прозовий дебют. Найчастіше розповідь обкладає обов’язкове вбивство або насилля обов’язковим ґарніром із пристрастей і жінок. Герой – неодмінно фраєр. Любить випити, покурити, – такий собі небезпечний, неголений, ситий жіночою увагою парубок із крутого кіна. Найчастіше він зоветься Андрієм і мешкає в Ужгороді.

Тексти читаються легко. Мало кому вони здадуться нудними, ще менше буде тих, хто не погодиться, що досягнуто такої стравности простими напівфабрикатними приправами: кубиків «maggi» у цьому борщі більше, ніж буряка із картоплею разом узятих. Убивство, зрада, розпач – це апріорі драматично і не треба вишукувати бозна-чого.

Втім, є в книжці тексти-винятки, таким духом зовсім не просякнуті. Їх не так уже й мало, але не досить, аби розвіяти загальне враження.

Уже в перших кількох оповіданнях помічаємо несподівані обриви розповіді, іноді без очікуваної кульмінації. Автор хоче запевнити, що його самодостатній текст упіймає читача і без дотримання сюжетних формальностей. «Я придумав вбивство, – каже він, – але воно потягнуло за собою ще одне, а потім на мене мала звалитися ціла купа пригод. А журнал “Кур’єр Кривбасу” замовив мені оповідання, а не детективний роман. Тому я маю вже зупинитися. І зупиняюся – крапка». І таки зупиняється. І не лишає сумнівів у тому, що потребував убивства як наживки, а далі вже довелося майструвати ориґінальність.

Дивує, але попри певну, все ж таки, майстерність, Любка часом вдається до найзеленішого початківства. Інакше не витлумачиш оповідь про молодого автора, який усамітнюється в будинку на польському туристичному острівці й намагається прикликати музу, а натомість знаходить у піску кимось загублений телефон. Лишилося тільки «їхати в Ґданськ, купувати зарядний пристрій, вмикати телефон і мчатися, наче ракета мчатися назустріч долі, пригодам, небезпеці чи щастю, назустріч життю». У дивний спосіб Андрієві Любці вдається балансувати між крайнощами і такі-от школярські «пасажі» чергувати з вельми пристойним письмом. Інша річ – читацькі очікування. Для не надто вимогливих і спраглих читва гострого, цікавого й ненав’язливого – те, що треба.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Квітень 2018
Візуальний супровід тексту забезпечують світлини Валерія Мілосердова – фотографа, який здобув...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...

Розділи рецензій