Тадеуш Конвіцький. Хроніка любовних подій

Листопад 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1113 переглядів

Переклад з польської Божени Антоняк
Львів: Урбіно, 2012.

«Хроніку любовних подій» живого класика XX століття Тадеуша Конвіцького зразу по публікації 1974 року критики оголосили «польськими Ромео і Джульєтою». Справді, між фабулами Шекспірової п’єси та роману Конвіцького чимало спільного: безмежно відчайдушне, прекрасне та болісно руйнівне кохання підлітків, яке не має майбутнього через належність їхніх родин до «ворожих таборів». Та найбільше в цьому поліфонічному тексті інтриґує інше, а саме – незвична, навіть провокаційна «оптика» оповіді. Не кохання на тлі історичних подій, не сучасний аналог «Війни і миру» з багатосторінковими поясненнями поточної воєнно-політичної ситуації, а Велика історія, яку читач ледь проглядає у «шпаринах» побіжних описів і побутових діялогів. Яку, докладаючи чималих зусиль, мусить по крихтах збирати аж до фіналу, де над ним нарешті зглянуться і чітко вкажуть місце в системі просторово-часових координат: Вільно, 1939 рік. Питається, звідки раптом під час читання «Хроніки...» береться така «жага» історії, якої, здавалося, було занадто багато в обох Александрів Дюма й у того ж Толстого? Хіба життя гімназистів (саме їхнє нечисленне дружнє коло – головні дійові особи), їхні майстерно прописані стосунки і любовні пригоди – недостатня пожива для душі та розуму? Виявляється, що ні. Бо так уже сталося, що навіть щоденний побут школярів багатонаціонального Вільна 1939 року неможливо до кінця зрозуміти й пояснити без знання «зовнішніх обставин» і родинних «скелетів у шафах». Втім, Конвіцький дає чимало непрямих підказок. У цілком реалістичні картини раптом втручається дивний привид із майбутнього, якого бачить лише головний герой Віцьо (чи не побачення це із самим собою, старшим на кільканадцять років?); дрібнішим шрифтом, окремо, подано дуже схожу на документальну кримінальну або світську хроніку (одна з її невипадкових фігуранток – колишня наречена Адольфа Гітлера, що вдовольнилася обіцянкою фюрера ніколи не одружуватися). Зрештою, читач змушений прожити «Хроніку любовних подій» так, як проживає власне життя, – йдучи навпомацки темним лісом, набиваючи на шляху болючі ґулі й лише здогадуючися про неминучість завтрашньої катастрофи.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Серпень 2018
Роман скидається на величезне нестале рівняння, де відомі невідомі урівнено із повсякчасним...
Орися Грудка ・ Серпень 2018
У творі є порівняння із загадкою Сфінкса, що відсилає і до таємничого імені головної героїні. От...

Розділи рецензій