Ігор Померанцев. КҐБ та інші...

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
484 переглядів

Київ: Грані-Т, 2009.

Ігор Померанцев – поет, есеїст, драматург, працівник радіо – народився в Чернівцях, працював у Києві аж поки у 1970-х роках не змушений був еміґрувати в Західну Европу через звинувачення у дисидентській діяльності. Пише Ігор Померанцев російською, хоча стверджує, що за своє відчуття коренів завдячує саме українській мові.

Книжка «КҐБ та інші...» містить дві частин: поезію та есеї – напрочуд різнорідні не тільки за жанром та стилістикою, а й за настроєм. Поезія, написана в 1970-х (у перекладі Івана Андрусяка), та сучасні рефлексії (переклад Діани Клочко) об’єднані спільною темою совєтського дисидентства. Часом саркастична, подеколи іронічна, але повсякчас пронизлива Померанцева поезія стає елегією інтимному, кинутому на поталу вульґарности. Це цілісна картина епохи, сповненої страху, арештів, контролю за рідними, підслуховуваннями та витягуванням зізнань; епоха вульґарности та водночас байдужої ліні віленів павловичів та валеріїв ніколаєвичів – посіпак совєтського режиму.

Есеїстка Ігоря Померанцева доволі різноманітна за тематикою, проте завжди навдивовиж відверта, інтимна та щира. Це тексти спостерігача-самітника, який веде діялог зі світом: він є не тільки уважним слухачем, а також і промовцем, адже довгі роки працює диктором на радіо, а ще розмовляє з містами...

Чуттєвість образів проймає всі тексти. Кожне місто, про яке йдеться в есеях, залишається в пам’яті кольором, звуком, особливим авторським образом. Особливу увагу привертають дивовижні есеї про Чернівці – це спогади, оповиті по-дитячому світлою любов’ю і відчуттям тепла, зачудування, пізнання.

Ненав’язливим, але постійно присутнім відчуттям туги просякнута в’язка, густувата, терпка Померанцева проза, адже настояна вона на доброму червоному вині, п’янких пахощах абрикосового пуху та білого наливу, спрагла від сухого солонуватого повітря на Кіпрі, присмачена дивовижними одами камбалі та кефалі, обмита магічними празькими зливами та обвітрена «за шкалою Бофорта».

Текстами Ігоря Померанцева неможливо напитися досхочу, адже вони повсякчас по-новому вражають чуттєвим захватом, багатогранністю відчуттів та почуттів, смакуванням звуку та кольору, щирим зачудуванням перед життям.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій